Вторая рецензия
Но, как утверждают мудрые, «tempora mutantur, et nos mutamur in illis» («времена меняются, и мы меняемся с ними»), и вот уже спустя ровно 41 год после выхода «Старого Херсона» — 1 июня 1969 года — та же «Наддніпрянська правда», «орган Херсонського обкому КП України та обласної Ради депутатів трудящих, Херсонського міському КП України та міської Ради депутатів трудящих», опубликовала в рубрике «Книги про наше місто» статью местного краеведа П.Кирьяна под названием «Старий Херсон», посвященную одноименной книге Сильванского. В ней нет дифирамбов по адресу «Старого Херсона», но нет и высокомерия, необоснованной критики, профанации темы, злобы и политических выпадов, как то было в 1928 году. П.Кирьян, в частности, пишет: «Книжка Сільванського знайомить читача з тим, яким було наше місто в перші роки його забудови, коли його центром вважалось так зване «грецьке передмістя» або, як його ще називали, «купецьке місто» — з Павловською площею, «лінивим базаром», «гостиними рядами», «обжорними рядами», магазинами, будинками магістрату, цивільним і комерційним судами, греко-софіївською церквою, Павлов-ським парком та ін. Жодної вимощеної вулиці, напівкам’яні, напівдерев’яні будинки освітлювались ліхтарями з сальними свічками, а пізніше — гасовими лампами, появу яких жителі сприйняли як «переворот в освітленні вулиць»».
Спокойно, взвешенно, осторожно пересказывая содержание книги Сильванского, П.Кирьян пишет в заключение: «Прочитаєш цю невеличку книжку, а потім пройдешся вулицями рідного міста, котрі тепер мають назви Комунарів, Карла Маркса, Леніна, Радянська, Жовтневої революції, Комсомольська й інші, — і ще раз побачиш, як виросло наше місто, як змінилося воно і які великі у нього перспективи на майбутнє».
Думается, концовка этой статьи понравилась бы безымянному «рецензенту» «№» из 1928 года. Что ж, такое было время…