Херсонський історик Давидов: віхи життєвого і творчого шляху. (Кленін А. О.)

Written by adminkordi. Posted in Наукові записки

Кленін А. О. (м. Херсон)

В умовах розвитку історичної науки в Україні зростає роль краєзнавчої науки як фактору формування національної свідомості. Сучасні українські історики прагнуть до нового розуміння історії України, переосмислення сутності українського історичного процесу. Це спонукає вітчизняних дослідників до вивчення наукового доробку українських вчених та їхнього творчого доробку, світогляду. Таким чином перед сучасною українською наукою стоїть завдання всебічного дослідження, творчого осмислення і сприйняття творчого доробку дослідників минулого.

Давидов Михайло Йосипович — доктор історичних наук, професор. Автор понад 300 статей. Наукові дослідження стосуються питань продовольчої політики радянської влади. Будучи членом редакційної комісії, брав участь у підготовці тому “Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область”1972, 1983.

Приймав активну участь в громадському житті — виступав з лекціями і доповідями перед населенням м. Херсона і області. Став першим в херсонській області доктором історичних наук, професором. Під його науковим та методичним керівництвом ряд співробітників сільськогосподарського інституту захистили дисертації з історичних дисциплін. Налагодились стійкі зв’язки з провідними науковими центрами Москви, Києва, Одеси, Волгограду. Величезний особистий внесок зробив Давидов М.Й. в створення музеїв історії інституту та меморіального музею О.Д. Цюрупи. Блискучий ерудит, великий знавець літератури та мистецтва, високоінтелектуальна людина, професор Давидов зробив великий вплив на тих хто працював поруч із ним.

В сучасній українській історіографії не існує узагальнюючого дослідження творчості М. Давидова як історика. Хоча постать вченого і його історичні погляди викликають великий інтерес серед істориків.

Взагалі не досліджено праці вченого, не проаналізовано його світогляд і історичні погляди на історичну ситуацію, що склалася.

Постать М. Давидова як історика висвітлена у довіднику краєзнавці України ( сучасні дослідники рідного краю). І. Сінкевич коротко простежила життєвий шлях і також охарактеризувала творчий шлях вченого “Наукові дослідження стосуються питань продовольчої політики радянської держави в 1917-1920 роках та нової економічної політики” [28, с. 57]. Дослідження І. Сінкевич, щодо поглядів М. Давидова обмежено лише невеликою енциклопедичною статтею і не є повним, але може дати певну інформацію про історика та його науковий інтерес і може становити основу для подальшої розробки даної проблематики.

Давидов Михайло Йосипович, член спілки журналістів України, нагороджений грамотою президії верховної ради УРСР, нагрудною відзнакою “За відмінні успіхи в роботі” та медалями “За доблестный труд в Великой отечественной войне”, медаль “60 лет вооруженных сил СССР”, “За отвагу”, “Тридцать лет победы в Великой отечественной войне”, “За оборону Москвы”. Був головою методичної ради по лекційній майстерності суспільства. Багато читав публічних лекцій не тільки у нас в Херсоні, айв інших містах радянського союзу. З 1945 й до кінця життя займався краєзнавством. Вів велику громадську роботу, більшість наукових статей були надруковані у відомих наукових журналах УРСР “Очень рада, что ваши статьи печатаются в известных издательствах и пользуются большой популярностью” [4, с. 29].

Визнаний Херсонський історик Давидов Михайло (Соломон) Йосипович народився 19 жовтня 1917 року в місті Мелітополь Запорізької області в єврейській родині робітника.

Після загибелі батька 1918 року на руках в матері залишилось троє дітей, родина жила бідно, матір працювала на різних роботах, щоб хоч якось прогодувати родину “На руках матери осталось трое малолетних детей, приходилось очень трудно”[5. с.2].

Після закінчення школи в 1932 році родина переїжджає в місто Херсон, де Михайло Йосипович вступає вчитися на слюсаря, вчиться і працює одночасно на швейній фабриці, щоб якось допомогти матері утримувати родину, для якої настали тяжкі часи. В 1935 році М. Давидов вступає в Одеський державний університет на історичний факультет, який успішно закінчив. Будучи студентом, читає публічні лекції. Під час навчання в університеті, в Михайла Йосиповича почав формуватися світогляд майбутнього вченого, його історичний досвід формувався під впливом викладачів університету, товаришів студентського гуртка. Незважаючи на те, що в університеті панувала атмосфера Ленінського комунізму, талановиті студенти мали підґрунтя для того, щоб сформувати свій науковий світогляд і створити власний погляд на минуле. Прагнення бути корисним своїй Батьківщині остаточно визначило основну мету життя Михайла Йосиповича Давидова. Після закінчення університету в 1941 році вступає в ряди комуністичної партії і після того був направлений на курси в військово-політичну академію, а потім на фронт. В битві за Москву був тяжко поранений. Лікувався в госпіталі в в місті Новосибірськ, де пробув 10 місяців, після чого був знятий з військового обліку і призначено третю групу інвалідності.

Після лікування в госпіталі Михайло Йосипович разом з родиною переїхав в Казахстан в Джанібульський район Алма-Атинської області, де працював вчителем у школі і викладав військову справу. Під час викладання у школі в нього остаточно закладаються наукові зацікавлення, на які беззаперечно впливає членство в комуністичній партії, його починає цікавити історія комуністичної партії, вивчає ідеологію партії, читає роботи В.І. Леніна та вивчає загальні політико-правові засади функціонування радянської держави “Изучение истории КПСС является основой коммунистического воспитания” [1, с. 20]. 3 поміж багатьох зацікавлень М. Давидова визріває велика зацікавленість краєзнавчою історією, крім того це зацікавлення в нього з’явилося ще в студентські роки і він намагався залучити до цієї справи й товаришів по університету. Потім М.Й. Давидова приймають працювати в Райком партії завідуючим військовим відділом. З 1943 року М. Давидов працює замісником завідуючого військовим відділом Алма-Атинським комітетом партії. В Казахстані М. Давидов пробув до того часу поки Херсон не був звільнений від німецько-фашистських загарбників.

В жовтні 1944 року М. Давидов разом з родиною повертається в рідне місто Херсон. Повернувшись на Батьківщину Михайло Йосипович йде працювати в редакцію “Наддніпрянська правда” і викладає в фінансовому технікумі історію. Після повернення до рідного краю вчений плідно починає працювати в галузі історичного краєзнавства, яке займоло вагому роль в його науковій діяльності. На початку своєї діяльності Михайло Йосипович писав статті в місцеву прессу як з історії [13, 18, 17] так і громадсько-політичної теми [12, 15, 19] та культурного життя міста [1. с. 33]. Він у своїх працях вміло висвітлював проблеми різних аспектів життя міста та надавав поради щодо їх вирішення.

В 1945 році пішов працювати на посаду викладача історії, а потім став завідуючим кафедрою всесвітньої історії в Херсонському педінституті. На посаді викладача Михайло Йосипович проводив активну педагогічну діяльність, писав праці присвяченні вихованню підростаючого покоління та нестачі книжок в школах та інститутах. У праці “Почему нет учебников по всеобщей истории” М. Давидов разом з коллегою А. Бізером охарактеризували проблему постачання радянською владою підручників у вищі навчальні заклади: “По истории средних веков и новой истории до сих пор дело обстоит очень плохо. Студентам и преподователям почти всегда приходится пользоваться устаревшими учебниками” [1, с. 51].

В 1950 році у зв’язку з ліквідацією історичного факультету в Херсонському педагогічному інституті ім. Н.К. Крупської Михайло Йосипович Давидов був переведений на кафедру марксизму в Херсонський сільськогосподарський інститут, де він плідно займався науковою та педагогічною діяльністю. З цього часу вчений починає тісно співпрацювати з відомими науковими виданнями в яких друкує власні роботи, він починає працювати над кандидатською дисертацією, пише працю присвячену О.Д. Цюрупі, над якою він працював довгий час з 1958 по 1961 рік, яка написана на великому фактичному та архівному матеріалі, та спогадів сина та сестри О.Д. Цюрупи.

В 1955 році М. Давидов захищає кандидатську дисертацію при Київському університеті й отримує наукову ступінь кандидата історичних наук. В 1960 році він отримує наукове звання доцент. В цей період його завжди підтримують матір, дружина, та друзі. Він отримує безліч поздоровлень, листівок: “ Умница, молодец! Еще раз поздровляем тебя с успешной защитой ” [8, с. 6]

В 1961 році Михайло Йосипович закінчує роботу над книгою “Олександр Дмитрович Цюрупа”, яка була видана трьома мовами. “Этот очерк рассказывает о жизни и деятельности видного деятеля коммунистической партии и советского государства — Александре Дмитривиче Цюрупе” [1, с. 52]. Вихід книги був очікуваною та радісною новиною для багатьох друзів, колег та істориків радянського союзу: “От души поздравляю Вас с завершением многолетнего труда — с выходом книги” [1, с. 64]. Та й для самого Михайла Йосиповича це був важливий етап у його науковій діяльності, оскільки це була перша наукова праця вченого, де розглядалося життя та діяльность О.Д. Цюрупи, як “талантливого государственного деятеля в период гражданской войны” [1, с. 53].

В 1971 році Михайло Йосипович видав свою книгу “Борьба за хлеб: продовольственная политика Коммунистической партии и Советского государства в годы Гражданской войны, 1917-1920” тиражем 7500 екземплярів, в якій охарактеризував загальну характеристику продовольчої політики комуністичної партії. Це надало змогу вченому захистити докторську дисертацію: “Очень рада, что Ваша книга вышла в свет. На мой взгляд это все решает, ибо суть дела как мне всегда казалось, в том чтобы получить возможность защищать докторскую диссертацию. После выхода книги вы эту возможность получаете” [4, с. 29].

В 1974 році в Москві при Академії наук СРСР Михайло Йосипович Давидов захищає докторську дисертацію. А в 1975 році йому було присвоєне звання профессора. Тоді ж він став завідуючим кафедрою історії КПСС і філософії Херсонського сільськогосподарського інституту також став почесним членом спілки журналістів СРСР.

Помер Михайло Йосипович 22 грудня 1982 року. Херсонщина втратила талановитого, компетентного, досвідченого історика, краєзнавця, викладача, що присвятив науковій діяльності все своє життя і плідно працював у науковій сфері пртягом всього життя.

Серед головних творчих надбань М.Й. Давидова можна виділити: праці присвячені О.Д. Цюрупі, “Злочинства німецько-фашистських загарбників на Херсонщині”, “Херсонская область в период Октябрьской революции и период Гражданской войны и Великой Отечественной войны”, “Роль печати в борьбе КПСС за воспитание масс в духе идеологии дружбы народов СССР в 1946-1954 годах на материалах Украинской ССР”, “Продовольственная политика Коммунистической партии и советского государства в период Октябрьской революции и гражданской войны 1917-1920 годов”, а також автор багатьох статей в місцевій пресі: “Люди чистого полум’я”, “Поряд з Леніним”, “Вітрам назустріч”, “Всенародна любов до великого Сталіна”, “Слов’янський танець”, “Через століття. До перебування В.Г. Бєлінського в Херсоні”, “З історії радянської артилерії”, “Олександр Васильович Суворов. До 145-річчя з дня смерті”, “Про працю товариша Сталіна. “Коротко про партійні розбіжності”.

Найбільша кількість публікпцій М. Давидова знаходяться на сторінках: “Наддніпрянської правди”, “Українського історичного журналу”, “Правда Украины”, “Вопросы истории”, “Исторические записки”. Українські дослідники можуть звертатися до постаті історика його наукового доробку при вивченні історичного краєзнавства та вивченні продовольчої політики радянської влади, дослідженні особистості О.Д. Цюрупи, як визначного партійного діяча, або розглядати творчість М.Давидова у контексті оцінки його місця в українській історичній науці.

Вивчення наукового доробку М. Давидова почалося ще за його життя. Першим етапом дослідження наукової діяльності стали рецензії на його ранні праці і наукові дослідження під час захисту кандидатської (1955), написанні статей в Українському історичному журналі та написанні книги про О.Д. Цюрупу, яка була видана трьома мовами: Українською, Російською та Білоруською.

Під час захисту кандидатської дисертації в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, було написано ряд рецензій на роботу М. Давидова “Роль печати в борьбе КПСС за воспитание масс в духе идеологии дружбы народов СССР в 1946-1954 годах на материалах Украинской ССР”. У рецензіях вчених зазначалися як позитивні так і негативні сторони роботи.

Доцент Г.Ємельяненко відмічає в своїй рецензії: “В целом диссертация М.И. Давыдова написана на должном научном и идейнополитическом уровне Давыдов проделал большую работу по сбору, анализу и обобщению материала, показывающего роль печати в борьбе за воспитание масс в духе идеологии дружбы народов СССР в 1946-1954 годов” [6, с. 19].

А кандитат історичних наук П. Загорський відмічає, що “некоторые разделы роботы перегружены фактическим материалом при этом зачастую примеры однотипны или не имеют непосредственного отношения к теме исследования” [6, с. 35].

Перші рецензії зазначили типові для молодого автора помилки необгрунтованість узагальнень, фактичні неточності та перегруженість тексту цитатами.

Треба зазначити, що з погляду сучасної науки Михайло Йосипович допустив помилки щодо позитивних рис радянської ідеології, яка звинувачувала та різними способами переслідувала тих вчених, письменників та активістів, що не погоджувалися з марксистською ідеологією. Треба зазначити, що можливо Михайло Давидов розумів усі похибки власних робіт оскільки був високоінтелектуальною людиною і не міг цього не помічати, він просто підкорявся тогочасній владі, боячись переслідувань влади та через загрозу втратити роботу.

Водночас є помилкою вважати, що дана робота не несе жодної правдивої інформації, а прото заідеолгізована. З роботи можна довідатись про тогочасні газети та журнали не лише республіканські, обласні, але й районі, міські й частково багатотиражні газети промислових підприємств з яких можна довідатись про світогляд людей УРСР, про проблеми, що підіймала періодична пресса. Вперше зроблений докладний аналіз та узагальнень значної кількості документальних джерел.

Великий зацікавлення викликала книга М. Давидова “Олександра Дмитрович Цюрупа”. Член КПСС М. Г. Непряхін так висловився про книгу “Написана книга популярно в месте с тем строго научно, в полном соответствии с исторической действительностью, издана хорошо. Приятно брать ее в руки. Смело рекомендуем вниманию читателей хорошую, интересную и полезную книгу М. Давыдова, первую в сущности, биографию А.Д. Цюрупы в нашей литературе”.

Майже всі без винятку рецензенти наголошували на багатстві джерельної бази робіт на використанні раніше невідомих документів, що насичували праці незапречними фактами і тезами.

Михайло Давидов присвятив даній роботі не один рік та опрацював безліч архівних справ в різних країнах колишнього радянського союзу, що надає праці широкого викладу проблеми продовольчої політики радянської влади хоча і в контексті біографічного нарису. Автор безумовно володіє темою та й писав з повагою та й з безмежною шаною до О.Д. Цюрупи як відомого діяча Комуністичної партії та як засновника продовольчої політики, що врятувала на думку вченого безліч життів.

Важливою віхою в житті Михайла Давидова був захист Докторської дисертації, яку він захистив 28 березня 1974 року в Інституті історії СРСР Академії наук СРСР на тему: “Продовольственная политика коммунистической партии и советского государства в период октябрьской революции и гражданской войны в 1917-1920 годах ”

Дисертація охоплює один з важливих періодів боротьби Комуністичної партії за покращення продовольчої політики держави, забезпечуючи робітничий клас і армію хлібом і продовольчими товарами. Автор поставив за мету вперше розглянути радянську продовольчу політику, як єдину політику хлібної монополії, що проводилася протягом всього періоду революції і війни. Михайло Давидов так відмітив про свою роботу “Расмотрен сам механизм разверстки, борьба связанная с осуществлением продовольственной политики в 1918-1920 годах ”[7, с. 5].

Майже всі без винятку, рецензенти наголошували на багатстві джерельної бази праці, втому числі на використанні раніше невідомих документів. Науковий співробітник Інституту Історіїї СРСР, профессор, доктор історичних наук М. Супруненко відмічає: “В целом робота написана квалифицировано, автор полностью раскрыл особенности этой борьбы в отдельные ее периоды и их разных районах. Главы очень точно характеризуют хронологические рамки исследования и насыщены фактическим материалом” [7, с. 62].

Для Михайла Давидова та його близьких людей захист дисертації було радісною новиною, дізнавшись про вдалий захист друзі засипали вченого листами, листівками, в яких вітали вченого та бажали наукових успіхів. “Гордость и радость испытываем за Вас, дорогой Михаил Иосифович. Совсем случайно узнали о Вашей блестящей защите, бесконечно рады за Вас (Зоя, Изя, Саша, ваши верные друзья и поклоники)” [8, с. 6].

Автор вважав запровадження продовольчої політики як вимушений, але необхідний крок, викликаний громадянською війною та іноземною воєнною інтервенцією, що врятував країну від голоду і водночас всіма зусиллями піднімав авторитет Цюрупи, що покращив становище в країні. Одним із здобутків продрозкладки історик вважав зміцнення союзу робітничого класу і трудящого селянства. Насправді ж, у ході її здійснення йшла боротьба комуністичного режиму з українським селянством, яка була спрямована на примусове вилучення в нього продуктів харчування та розпалювання громадянської війни на селі, а Цюрупа постає як типовий більшовик, що йшов до цілі: встановити та закріпити радянську владу будь-яким шляхом. Автор не розумів що насильницьке вилучення хліба у селянства крилося в самій комуністичній доктрині, яка полягала в тому, що позаяк земля була націоналізована і стала власністю радянської держави, то й вирощеними на ній продуктами мали розпоряджатися не виробники, а держава. У такому разі селяни перетворювалися на звичайних наймитів з наділом і їх існування та достаток залежали не від кількості виробленої продукції, а від волі комуністичного режиму.

Варто зазначити, що Михайло Давидов писав свою працю в час коли в історичній науці панували односторонні тенденційні підходи, які виключали будь-яку критику радянської продовольчої політики, роль органів влади в її здійсненні фальсифікувалася. Звинувачувати у цьому істориків важко: суспільні науки були тією галузю знань, за якими режим стежив найбільше пильно. Будь-які спроби переглянути усталені стереотипи припинялися негайно і вирішувалися кардинально.

Основною причиною цих вад була повна підконтрольність історичної науки впливу відповідальних за поширення комуністичної ідеології відділів ЦК КПРС / ЦК КПУ. Оцінка з боку істориків дій владних структур і, зокрема економічних відносин між більшовицьким центром та радянською Україною, в радянській історіографії залежала не від вивчення реального становища в досліджуваний період, а від тих ідеологічних настанов, що давалися «згори» на час виходу у світ тієї чи іншої праці.

Історичні дослідження М.И. Давидова мають високий науковий рівень, його праці відзначаються чітким формулюванням проблеми, та аргументованістю власної позиції, та містить багато цінної інформації для історичної науки та історичного краєзнавства. Дослідження життя та творчості М. Давидова поставило його в один ряд з видатними науковцями України.

Реконструкція життєвого і творчого шляху М.Й. Давидова дозволяє простежити різні аспекти життя та творчості вченого, розширити відомості про формування творчих зацікавлень вченого, становлення особистості та його історичну діяльність. Відтворення загальної картини розвитку діяча вимагає аналізу всіх напрямів, в яких реалізовувався його життєвий потенціал: громадсько-політична, наукова та краєзнавча діяльність.

Список джерел та літератури:

1. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 110. Вирізки з газет зі статтями М.И. Давидова, арк. 2, 12, 20, 33, 51-54,61, 64, 73,78.
2. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 111. Вирізки з газет зі статтями і написами М. И.Давидова, арк. 1-7.
3. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 142. Листування М.И. Давидова до сина, сестри О. Д. Цюрупи про його діяльність, арк. 2, 5, 7, 9, 12,15.
4. Державний архів Херсонської ^області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 143. Листівки, поздоровлення і листування М. Й. Давидова з колегами, друзями, арк. 1,2, 5, 26, 29,31,54.
5. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 144. Автобіографія М.И. Давидова, арк. 1-5.
6. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр. 145. Документи (стенограма, витяг з пртоколу, договори, протокол засідання ради) про захист кандидатської дисертації у Київському державному університеті, арк. 8,13, 11, 19,35.
7. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр.146.^ Документи (стенограма, відгуки, рецензії тексти виступів) про захист М.Й. Давидова докторської дисертації, арк. 5-8, 62-67.
8. Державний архів Херсонської області. Ф.Р.3668, оп.1, спр.147. Листи поздоровні листівки, телеграми з привітаннями у зв’язку з захистом дисертації, арк. 6, 14, 19.
9. Давидов М. Й. Активний будівник Радянської держави: (До 100-річчя від дня народження О.Д. Цюрупи) // Український історичний журнал. — № 9. 1970. — С. 118—122. ^
10. Давидов М. Й. Вшанування пам’яті О.Д.Цюрупи. // Український історичний журнал. — №^1,1961. — С. 159—160.
11. Давидов М.Й. Олександр Дмитрович Цюрупа/ ДАВИДОВ — К.: Політвидав. 1960. — 118 а
12. Давидов М.Й. Поряд з Леніним. До 100-річчя з дня народження О.Д. Цюрупи. // Наддніпрянська правда. — № 225 —1970. — С. 5.
13. Давидов М.Й. Люди чистого полум’я. // Наддніпрянська правда. — № 224 — 1964, — С. 7j8.
14. Давидов М.Й. Всенародна любов до великого Сталіна. // Наддніпрянська правда. — № 115 —J949. — С. 4.
15. Давидов М.Й. Через століття. До перебування В. Г. Бєлінського в Херсоні. // Наддніпрянська правда. — № 198 —1946. — С. 5-6.
16. Давидов М.Й. З історії вітчизняної артилерії. // Наддніпрянська правда. — № 53 —1950. —С.З.
17. Давидов М.Й. Фрідріх Енгельс. До 125-річчя з дня народження. // Наддніпрянська правда. — № 240 —1945. — С. 7.
18. Давидов М.Й. Геніальна Ленінська праця про ідеологічні основи марксистської партії (до 50-річчя виходу в світ книги В. І. Леніна “Що робити” ). // Наддніпрянська правда. — № 54 —1952. — С. 5-6.
19. Давидов М.И.Педагогический институт и школы. //Правда Украины. — № 75 — 1950. — С. 3-4.
20. Давидов М.Й. Нотатки про майстерність пропагандиста. // Наддніпрянська правда. —№ 28 —1950. — С. 6.
21. Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917 — 1927 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К., 2000. — 208 с.
22. Деятели СССР и революционого движения Росии:Энциклопелический словарь Гранат.- М.: Сов. Энциклопедия, 1989.-832 с.
23. Кульчицький С.В. Ціна “великого перелому”.— К.— 1991.— С.57
24. Кульчицький С.В. Російська революція 1917 року: новий погляд / С. Кульчицький; НАН України, Ін-т історії.- К., 2003.- 77 с
25. Ушкаренко В. А. Мартынова Т. Д. Херсонский государственный аграрный университет. Исторический очерк.-Херсон: Айлант,1999.-180 с.
26. Ревегук В .Я. В.І.Ленін і боротьба за хліб на Україні в 1917-1921 рр./В.Я.Ревегук// Український історичний журнал. — 1986. — №4. -С.55-64.
27. Ревегук В.Я. Продовольча проблема в Україні в 20-30-ті роки: від голоду до голоду. — К., 1992. — 132 с.
28. Сінкевич І.Ю. Давидов Михайло (Соломон) Йосипович // Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник / Всеукр. спілка краєзнавців. — К.-Кам’янець-Подільський, 2003.-Т. 1.-С. 57.