Майстри світлопису на Херсонщині (друга половина XIX- середина XX ст.) (Білай Л.В.)

Written by adminkordi. Posted in Наукові записки

Білай Л. В. (м.Херсон)

Сучасна фотоіндустрія має численні досягнення: малогабаритні цифрові фотоапарати, лазерний друк, можливості фотошопу тощо. Але невпинне крокування фотографії світом почалося ще у далекому минулому. Впевнено можна сказати, що ії винахід пов’язаний з іменами Жозефа Нісефора Ньєпса (1765-1833 р.р) — французького винахідника, Луї Жака Манде Дагерра (1787-1851 рр) — паризького художника-декоратора та Вільяма Генрі Фокс Тальбота (1800-1877 р.р) — англійського вченого. Ж.Н. Ньєпсу вдалося закріпити зображення вже у 1822 році, але воно не збереглося до наших днів. Тому першою в історії фотографією вважається знімок «Вид з вікна», який Ньєпс одержав у 1826 році за допомогою камери-обскури на олов’яній пластинці, вкритій тонким шаром асфальту. Експозиція тривала 8 годин при яскровому сонячному світлі. Так з’явилася перша геліографія. Л.Ж.Дагерр відкрив ефект проявлення і цим започаткував нову (не довгу, але дуже важливу) епоху в історії фотографії. Але саме В.Г. Тальбот поклав початок негативно-позитивно му процесові, тобто сучасній фотографії. Вже 19 січня 1839 року на засіданні Паризької Академії наук видатний вчений та відомий політичний діяч Домінік Франсуа Арго доповів про незвичайне відкриття своїх співвітчизників — цей рік і вважається роком народження фотографії. Далі процес її вдосконалення продовжувався…

Хоча фотографія зародилася у Франції та Англії, вона швидко розповсюдилась в інші країни Європи. Перспективна новина незабаром прийшла й у Херсон. Вже у губернських адрес-календарях «Труды Херсонского губернского Статистического комитета» за 1863 рік на аркуші між форзацом та титулом розміщені відбитки на аристотипному папері (папір, вкритий шаром желатину, який містить хлористе срібло): «Вид памятника князя Потёмкина» та «Вид части города Херсона» [7, 8]. Автори знімків, на жаль, невідомі. В дореволюційній колекції групи «Фото» ХОКМ є також інші фотографії, виготовлені на такому папері. Серед них — фотопортрети Писарєва М.І., Бєлінського В.Г., Гоголя М.В., Пушкіна О.С. (такі фотознімки виготовлялися з типографських відбитків для масового використання в учбовому процесі). Датуються вони приблизно 60-тими роками XIX ст. У херсонській пресі перші відомості про фотографію з’являються у 1868 році і пов’язані вони з поліцейським розшуком. Так у «Херсонських губернських відомостях» № 27 від 13 квітня 1868 року писалося: » Точное описание примет при полицейских розысках часто очень важно и здесь весьма кстати является на помощь фотография, никакое описание не может дать таких верных и вместе неуловимых примет преступника, как фотографическая его карточка. — В данное время, в Херсоне явилась мысль попытаться применить фотографию к полицейским розыскам у нас, на русской почве. — С этой целью в половине прошлого марта, без всякого пособия от казны или города, открыта губернская фотография. Заведение это приобретено на средства губернской типографии от художника Крестоносцева, » (фотографія існувала у 1860-ті роки, знаходилася у будинку Войнарського по вул. Соборній навпроти Успенського собору, «который обязался безвозмездно выучить фотографии, командированных к нему двух молодых людей. Губернская фотография открыта и для частных заказов ежедневно от 12-4 ч пополудни, цены за работы определены умеренные, так напр. дюжина карточек на белом фоне стоит всего только 3 руб. Такая дешевизна привлекла большое количество заказов, которые не могли даже своевременно быть исполненными. Сколько нам известно, полицейския фотографии на подобных основаниях были устроены у нас только в Елисаветграде, при полицейском управлении и в Москве, при московской полицейской типографии».

У II пол. XIX ст. в Херсоні одними з перших з’являються і приватні фотографії: Людвіга Хертера, А. Фон Тілло, Е.С.Ісаковича. У 70-ті роки XIX ст. фотографією в Херсоні займався і Б.Вінкерт. Знані в місті фотографи Н.Л.Тираспольський та Л.М.Раппепорт відкривають фотографії у 80-ті роки XIX ст. Найстаріші фотографії Н.Л.Тираспольського, які зберігаються у фондах ХОКМ, датуються 1883 та 1886 роками. На паспарту того часу значиться: «Н.Тираспольскій. Херсонъ», а вже на фотографіях, датованих 1891 роком читаємо: «Фотографъ Н.Л.Тираспольскій. Екатеринославъ и Херсонъ». Деякий час (можливо десь з 1891 по 1896 роки) Н.Л. Тираспольський поділяв свій бізнес з фотографом Г.В.Можаровським. Вже з 1896 року Можаровський працював сам, але продовжував деякий час використовувати спільні з Н.Л.Тираспольським паспарту (до поч. 1900-х років). Реклама про знижки у фотосалоні Тираспольського Н.Л. у Херсоні зустрічається у газеті «Юг» ще у 1899 році. В подальші роки дані про діяльність фотографа у Херсоні не виявлені. Взагалі відомо, що представники династії Тираспольських мали фотографії у багатьох містах півдня Російської імперії.

Людвіг Маркович Раппепорт народився у 1860 році у місті Газенпот Курляндської губернії (сучасна Латвія), закінчив академію мистецтв за відділом фотографії у Мюнхені. Дочка фотографа Луїза Людвігівна згадувала, що батько переїхав спочатку до Одеси, де вже були майстри фотосправи, а потім у Херсон — де й відкрив фотоательє на Військовому форштадті у 1884 році. Справи фотографа йшли добре і згодом ще одна фотографія Л.Раппепорта була відкрита по вул. Потьомкінскій у буд. Фальц-Фейна. Також його фотографія деякий час існувала по вул. Суворовській у буд. Власенка (1894 рік). Цікаво, що іноді вже відомий мешканцям м. Херсона Л.М.Раппепорт користувався чорнильним обтиском (з вказівкою тільки прізвища та міста), які ставив на звороті класичного паспарту. Вже пізніше — у 1901 році ним була відкрита фотографія по вул. Суворовській у буд. Білінкіса навпроти єврейської Синагоги поряд з нотаріусом Підпаловим. Фотографія Л.М.Раппепорта була «…удостоенная награды Его Императорского Величества князя Александра Михайловича, высочайшей благодарности и награды Его Величества короля Вюртембергского и золотой булавки с короною и инициалами Его Величества, высочайшей благодарности Его Императорского Высочества Государя Великого князя Михаила Николаевича, благодарностей камергера двора Его Императорского Величества Г.Г.Маразли, награды за выставку 1890…». Не можливо було не зацікавитися такими пропозиціями фотографа: «Снимки производятся во всякую погоду при самих разнообразных условиях и обстановке. Помимо обыкновенных и эмальированых фотографий, помимо гелиоминиатюр и проч. знакомых публике снимков, я могу рекомендовать почтенным заказникам целый ряд новейших работ, делающих фотографию особенно художественной и изящной, как напр. хромодиафаны или фотографии в натуральных цветах, ничего общего не имещие с гелиоминиатюрами…чрезвычайно удачные снимки на фарфоре, опалових стёклах, на шелку и другой ткани… Для любителей туманных картин готовлю картины на стёклах, на любе сюжеты; религиозного и исторического характера, на злобу дня, местных видов, семейных торжеств и проч., которые исполняю чрезвычайно отчётливо по особому лично мною изобретенному способу… Желающим преподаю уроки фотографии. Работы я исполняю сам. Цены самые умеренные». [10] Найпізніші фотографії Л.М.Раппепорта у зібранні ХОКМ (які можна із впевненістю датувати) датуються 1915-1916 роками.

Ще один відомий фотограф у Херсоні — Григорій Володимирович Можаровський. Він народився у 1869 році в місті Миколаєві, одержав середню освіту, самостійною працею почав жити з 17-ти років. Приватну фотографію фотограф відкрив у 1896 році в м. Херсоні на власні кошти. У нього в різні роки (до 1924 року) працювали два службовця: Фланцвейг Маркус Самойлович та ретушером — Гершкович Авраам Наумович. Старожил м. Херсона Соловйов Леонід Петрович, 1909 р.н. згадував, що у приміщенні, яке у радянські часи займало фотоательє № 5 «Промінь» (по вул. Суворова, буд № 17), знаходилась фотографія Г. Можаровського. На той час це був кращий фотограф у м. Херсоні, який був удостоєний нагороди його Імператорської Високості князя Олександра Михайловича та височайше подарованої Імператором у 1904 році золотої медалі для носінні на грудях на Станіславській стрічці. Фотоательє Можаровського займало два поверхи. На першому -розташовувалася приймальня, вестибюль та лабораторія. На другому поверсі знаходився знімальний павільйон з боковим денним освітленням через скляний дах. Таке влаштування зали пояснювалось тим, що електростанції в Херсоні до 1908 року не було й фотографи були позбавлені можливості користуватися при фотозйомках електричним освітленням.[3]

Взагалі фотографію кін. XIX- поч. XX ст. в Херсоні представляють також роботи майстрів: В.Бернштейна, М.Е.Браіловського, Б.Вінкерта. Б.Волковіра, В.Волкова, К.К.Герінгера, В.Гескіса, О.І.Гершкевича, М.Л.Глоцера, С.Д.Гуторовича, А.І.Заранкіна, І.Я.Златкіна, Когонь,

Л.Коффа, Г.Курзона, Лемберга, М.Г.Ліхтенберга. Фотознімки того часу були здебільшого на паспарту (лист картону або цупкого паперу), на зворотній стороні якого були вказані відомості про фотографа та адреса фотографії. Тільки на одній фотографії з колекції ХОКМ — Цюрупи О.Д. у річному віці роботи фотографа А.Фон Тілло — на паспарту розміщені розцінки на фотознімки та режим роботи закладу. Як правило, в нижній частині паспарту маленькими літерами вказувалася літографія (форма печаті, при якій фарба під тиском переноситься з пласкої печатної форми-каменя на папір), в якій паспарту було виготовлено. Так, фотограф Б.Вінкерт свої перші паспарту замовляв у Німеччині. Більшість херсонських фотографів користувалася літографією Йосипа Покорного у м. Одесі, декотрі — літографіями Г.Бекера та Моріца Фішелеса також в Одесі. Частина фотомайстрів з м. Херсона, м. Олешок (Коренман М.І.), м. Каховки (Б.Гіммельшейн та Я.Найдич) віддавали перевагу херсонській літографії Л.Ахтьорова, який тримав ще й магазин фотоприладдя. Такий магазин а також типографія із політурною майстернею були і у фотографа Абрама Ізраїльовича Заранкіна, який, як до речі і багато інших фотографів: Г.В.Можаровький, В.М.Гескіс, С.Д.Гуторович, тримав фотоательє у власному домі. Відомо, що Л.М.Раппепорт, маючи фотоательє по вул. Потьомкінській (зараз вул. Карла Маркса) у буд. Фальц-Фейна, літографії замовляв у М.Еленбарда у Варшаві, а вже з 1901 року користувався послугами Йосипа Покорного з Одеси. Херсонські фотографи купували або орендували приміщення фотосалонів один у одного, іноді, навіть, не вказуючи на паспарту адреси фотозакладу, а тільки прізвище попереднього власника. По перше, старалися зайняти вже пристосовані до ведення фотографічних робіт приміщення, а по друге — зберегти контингент людей, які фотографувалися у попереднього, вже відомого фотографа. Так, Г.М.Можаровський з 1896 року займав фотографію, яка належала Н.Л.Тираспольському; Л.Кофф купив фотографію у О.І.Гершкевича, яка раніше належала А.І.Заранкіну; В.Бернштейн орендував фотографію К.К.Герінгера, яку раніше займав Б.Волковір, ще раніше — Б.Вінкерт, але першим уподобав дім Фінкельштейна для фотоательє А.Фон Тілло. Таким чином, просліджується — хто з фотографів працював у більш ранні роки, а хто — пізніше. На звороті паспарту, які виготовлялися після 70-х років XIX ст. зустрічається напис: «Негативы храняться». Це стало можливо, коли англійцем Меддоксом було винайдено сухі бром срібні желатинові пластини. Якщо раніше світлочутливий шар готували самі фотографи, то після 1880 року з появою сухих стійких фотоматеріалів його виготовлення почало здійснюватися промисловим засобом. Зберігання негативів здешевлювало виготовлення повторних фотографій для клієнтів, але додавало зайвих турбот власникові фотосалону (пластини були масивними і займали певний простір). Деякі фотографи, віддаючи данину моді того часу, давали звучну назву фотосалонам: фотограф з Москви М.Г.Ліхтенберг відкрив у кінці XIX ст. у будинку Лемперта по Суворовській вулиці фотоательє під назвою «Художественная фотографія Макарть»; Ісай Якович Златкін назвав свою фотографію, розташовану у будинку Гуторовича по Торгівельному провулку (поряд з магазином Тюріна), — «Пинкъ- Понъ». У кінці XIX ст. було також прийнято фотографувати річних дітей у великих шикарних кріслах. При чому, як правило, і хлопчиків і дівчаток одягали однаково -у плаття. У колекції ХОКМ крім фотографій невідомих дітей — у віці одного року О.Д.Цюрупа, Б.А.Сергєєв (Лавреньов), онук Дніпрової Чайки (Л.О.Василевської).

Займалися аматорською фотографією відомі у м. Херсоні та далеко за його межами такі громадські діячі, вчені, археологи, як Григорій Львович Скадовський — голова Херсонської губернської архівної вченої комісії та Віктор Іванович Гошкевич — засновник музею старожитностей у м. Херсоні. Це були фотографії предметів та сюжетів з археологічних розкопок.

Про масштаби розповсюдження фотографій у побуті мешканців губернського міста в кін. XIX — поч. XX ст. свідчать численні рекламні об’яви фотографів та власників складів фототехніки, які не скупилися на рекламу. В цей період спостерігається тенденція до зниження цін на фотографії, що було спричинено конкуренцією між фотографами. Так К.Герінгер писав: «Честь имею сообщить почтеннейшей публике, что принужденный конкурентами, я, начиная с 15 марта 1899 года, цены на фотографические снимки значительно понизил. Выдаю безплатно премию: художественный портрет. Снимки произвожу во всякую погоду по усовершенствованному заграничному методу.» [11]. Доречі, К.Герінгер, крім м. Херсона, мав ще фотографію у м. Олешки Дніпровського повіту. Що стосується повітових фотографів, то у м. Олешки Дніпровського повіту відкрив свою фотографію і Мирон Ізраїльович Коренман, при чому для маленького містечка в адресі фотографії достатньо було вказати тільки вулицю — Лазаревська. На деяких паспарту, враховуючи обізнаність громадян, він для економії ставив чорнильний обтиск з вказівкою прізвища та м. Олешки. У м. Бериславі Херсонського повіту мешканці користувалися фотографією Герасима Юхимовича Блохіна, а у Каховці Херсонського повіту по вул. Велика Куликівська у буд. Верцнера а ще й у буд. Малкова працювали фотографи Б.Гіммельшейн та Я.Найдіч. При чому спочатку вони працювали разом, а вже у 1915 році Б.Гіммельшейн працював сам.

Про високу оцінку фотографічної справи говорить той факт, що навіть після громадянської війни (1918-1920 рр.) вона не лишилася без уваги. Розпорядженнями народного комітету освіти професійним фотографам надавалися пільги: знімальні павільйони та фотолабораторії дорівнювались до майстерень живописців — не підлягали заселенню та реквізиції їх інвентарю, а самі власники фотографій звільнялися від обов’язкової тоді трудової повинності. У той період фотографам заборонялось виставляти у вітринах фото павільйонів зображення офіцерів у білогвардійській формі. Непослух загрожував закриттям фотографії.

Відомо, що у 20-ті роки XX ст. у Херсонському окрузі працювали такі фотографи:

• Беркович Юхим Мойсейович, 1890 р.н., фотограф з м. Херсона;
• Блохін Герасим Юхимович, 1861 р.н, фотограф з м. Берислава;
• Волкінштейн Давид Ісаакович, 1908 р.н. робив по найму;
• Гескіс Веніамін Маркович, 1869 р.н., фотограф ЗІ900 року з м. Херсона, адреса фотографії: вул. Ганібалівська, буд. Скарлато;
• Гершкович Авраам Наумович, 1889 р.н., фотограф з м. Херсона, фотографію відкрив у 1924 році, до цього служив ретушером у фотографа Г.В.Можаровського;
• Глоцер Мойсей Львович, 1861 р,н., фотограф з 1892 року з м. Херсона (адреса фотографії: вул. Потьомкінська, буд. Фальц-Фейна), член кустарів-одинаків;
• Гросман Яків Мойсейович, 1894 р.н., фотограф з м. Каховки з 1924 року;
• Євдокимов Яким Григорович, 1887 р.н., фотограф із с. Березнеговате;
• Коренман Мирон Ізраїльович, 1874 р.н., фотограф з м. Олешки, член Олешківського товариства кустарів;
• Корчемний Захарій Самуїлович, 1883 р.н., фотограф з м. Скадовська;
• Кіндеско Іван Федорович, 1881 р.н., фотограф з м. Олешки з 1925 року;
• Кіршнер Юхим Йосипович, 1889 р.н., фотограф з м. Херсона, фотографію відкрив з 1922 року, служив по найму фотографом карного розшуку;
• Кричевський Давид Львович, 1886 р.н., фотограф-любитель із с. В.Олександрівки;
• Можаровський Григорій Володимирович, 1869 р.н., фотограф з 1890-х років з м. Херсона;
• Пайкін Ізраїль Шулемович, 1899 р.н., фотограф із с. Високопілля;
• Фланцвейг Маркус Самойлович, 1892 р.н., фотограф з м. Херсона, фотографію відкрив з 1921 року, до цього працював у Г.В.Можаровського та В.Бернштейна;
• Цибульська Ксенія Іллівна, 1877 р. н., фотограф із с. Снігурівки;
• Штафинський Рувім Фрайлович, 1897 р.н., фотограф спілки «Рабмис» із с. Качкарівка;
• Яблонський Ісаак Лейбович, 1882 р.н., з 1926 року фотограф держпаркгосподарства з м. Херсона; [1]

В цей період розпочинаються також спроби фотографів об’єднуватись у творчі спілки. Так, у Херсоні у лютому 1925 року був організований перший колектив фотографів — членів спілки «Всеробмис», який мав назву » Художественная фотография «Красная Светопись». Фотографія знаходилась за адресою: вул. 1-го Травня (нині вул. Суворовська). Ця організація являла собою артіль безробітних фотографів. У її складі було сім робітників та чотири утриманця (дружини фотографів): Альперт О.Г. (в подальшому — голова династії херсонських фотографів, з 1932 по 1970 роки працював кореспондентом газети «Наддніпрянська Правда»), Беркович Ю.М., Лев, Гусео, Фаєрман, Писаренко, учень Львовський. Уповноваженим артілі був Юхим Мойсейович Беркович. Фотографія обслуговувала 45-й полк, сільгосптехнікум, кіно та інші держустанови. Інвентарна оцінка майна складала 135 карбованців. Кожний робітник одержував зарплатню згідно своєї кваліфікації, але при наявності коштів на підприємстві. [1]

Проте внутрішні чвари, неузгодження в роботі, конкуренція з приватними фотографами — все разом привело у 1927 році до ліквідації артілі фотографів, яка була створена профспілкою з метою боротьби з безробіттям. Ті, хто залишився працювати в приміщенні артілі, працювали на правах підприємців. З протоколу засідання правління профспілки «Всерабмис» від 15 травня 1925 року: «…конкуренция с частной фотографией Можаровского затрудняется тем обстоятельством, что госучереждения до сих пор ещё не хотят считаться с тем, что они должны всемерно поддерживать кооперативные учреждения, коим является наша фотография и, связанные старими узами с фотографом Можаровским, дают свои заказы ему, всячески обходя наш коллектив…».[2] У музейній колекції ХОКМ збереглася фотографія цього фото колективу: «Випуск Херсонського інституту народної освіти ім. Н.К.Крупської 1925-26 р. Худ. Фотогр. «Червона Світопис» (в українському перекладі назва авторами трансформується і надалі). Були і інші невдалі спроби об’єднання, як-то фотографія «Лікбез», яка знаходилась по вул. Бєлінського, буд. 19. (ліквідована у 1926 році).

Початок XX ст. відзначився лихими подіями: революціями, голодом, війнами. Люди з фотоапаратом не стояли осторонь того, що відбувалося. Один з відомих фоторепортерів поч. XX ст. — Раппепорт Гавриїл Людвігович (1893-1930-ті рр). Він народився в м. Херсоні у родині фотографа Раппепорта Людвіга Марковича та Ганни Марківни. З 1917 року Г.Л. Раппепорт став членом професійного союзу фотографів Херсона й Херсонського повіту, м. Миколаєва та Дніпровського повіту Таврійської губернії. З 1920 року він працював фотокореспондентом у горлівській газеті «Кочегарка», співробітничав з харківськими, московськими та ленінградськими газетами і журналами, надсилаючи фотографії до нарисів та статей. У фотографіях Г.Л. Раппепорта знайшла відображення трагічна подія з життя Херсонщини: голодомор 1921-22 років. Він зробив надзвичайно цінні фотознімки, які відтворили повну картину народного лиха, й розповсюджені в копіях, репродукціях та плакатах, стали тим документальним доказом, який змушував вітчизняні та закордонні добродійні організації надсилати допомогу голодуючим. Принципову громадянську позицію фотографа відображують і такі теми його творчості: дитячі будинки м. Херсона, перші колгоспи на Херсонщині, Висунська радянська республіка (існувала з вересня по листопад 1919 року в с. Висунськ Херсонського повіту Миколаївської губернії ). Цікаві фотографії Г.Л.Раппепорта з історії костюму, види м. Херсона.

Друзі, співробітники називали його по різному: Гавриіл, Габрієль, ласкаво — Гєба. Роботи Г.Л.Раппепорта були високо професійні, тому користувалися попитом. У 1932 році співробітник харківської газети «Вісті», запрошуючи його на роботу, писав: «Объявлена жесткая борьба штампу и халтуре. Нужен фотодокумент, действующий на читателя без текста или с чуть заметным текстом, но идущий как самостоятельный материал… меньше всего мне хочется начать переговоры с харьковскими халтурщиками, которые навряд ли смогут дать то, что нужно ИЗВЕСТИЯМ. Сделаю всё, чтобы вас хорошо устроить. Открываются широчайшие перспективы на приобретение лейки, имея которую вы несомненно заткнёте за пояс всех фотографов мира…» («Лейка» — перша модель малоформатного фотоапарату, який випустила фірма «Лейтц» у Німеччині в 1924 році, російські аналоги з’явилися лише у 1934 році) «Теперь, дорогой Геба, я вас очень прошу не увлекаться в паршивом Херсоне фаршированной рыбой и немедленно мне ответить короткой телеграммой ваши соображения по этому поводу». [9]

На початку XX ст. в Херсоні працював ще один фотокореспондент -Петражицький Олександр Станіславович. Він народився в Херсоні у 1890 році в родині бувшого офіцера, поляка за походженням. 3 1912 року — працював в пресі у м. Херсоні та м. Ялті. З 1919 року Петражицький О.С. співробітничав з херсонськими газетами: «Херсонський комунар», «Червоний селянин», «Наддніпрянська правда», посилав матеріал у об’єднання «Союзфото» у м. Москві та м. Харкові. У 1937 році він був заарештований херсонським НКВС, як «член контрреволюционной польско-националистической организации» і розстріляний. Свідчив про активну антирадянську підривну діяльність Калинковецький Семен Данилович, з яким Петражицький разом працював у редакції «Наддніпрянської Правди». У 1966 році фотографа посмертно реабілітували. [6]

У 1939 році в м. Херсоні знову з’являється артіль «Червоний Світопис» (стара назва трансформована) за адресою вул. 1-го Травня, 22. Артіль включала наступні фото філії:

№2 — вул. 1-го Травня, 19;

№3 — вул. К.Маркса, 19;

№4 — вул. 1-го Травня, 17;

№5 — вул. Перекопська (військове);

№6 — Червоний базар

В ці ж роки існувала і артіль фотографів «Червоний інвалід» (прикметник «червоний» використовувався доволі часто у різних назвах у країні Рад ), офіс якої знаходився за адресою: м. Херсон, вул. 9 Січня, 36, а фотографія розташовувалась по вул. Комунарів.[4]

У воєнний період в Херсоні продовжували працювати фотографії: І.І.Соколова по вул. Вітовській (Горького), 60; М.Т.Магана по вул. Богородицькій (Червонофлотській), 80.

М.П.Нагорнюка по вул. Головній (Суворовській), 12; Н.Козловського по вул. Головній, 57; Д.І.Шевченка по вул. Соборній (Леніна), 50. До 1942 року працювала і фотографія системи «Укрфото» (вул. Головна, 17): у фондовій колекції ХОКМ є фотографія Зіни Прохорової з датуванням 1942-м роком та відтиском у правому куті -«Укрфото» м. Херсон». У газетах окупаційного періоду здебільшого зустрічаються об’яви фотографів такого плану: «Купуються: фотопапір, фотоплівки та хімічний калій. Ціна за згодою» («Голос Дніпра» від 1 травня 1942 року) — позначалася нестача фотоматеріалів. Відомо, що в окупованому Херсоні німці не дозволяли населенню зберігати фотоапарати. Але до нас дійшли деякі фотознімки того часу. По відомостям краєзнавців, фотографія повішаних на вул. Суворова була зроблена німцем з даху будинку. Негатив для обробки був відданий фотографу у діючий фотосалон, де і була зроблена копія, яка дійшла до нас. Деякі фотографи загинули під час окупації. Так, Григорій Володимирович Можаровський був розстріляний фашистами у 1941 році.

У післявоєнному відбудовуванні народного господарства фотографічна справа не була забута. Ще у 1944 році херсонська облрада депутатів трудящих «…з метою налагодження обслуговування населення, бійців і офіцерів Червоної Армії та культурно-господарських потреб державних установ та громадських організацій…» прийняла рішення про організацію в Херсонській області відділу українського державного Тресту фотографії. Одночасно була поновлена робота у фотографіях системи «Укрфото»: повернені приміщення фотографій, які їм належали до війни; організована підготовка фотографів, ретушерів та лаборантів шляхом практичного навчання учнів при фотографіях; робітники фотосистеми забезпечувались громадським харчуванням[4]. У колективі «Укрфото» у 1945 році працювали: фотографи — Касьянов Олександр Сергійович, Коган В., Бліндер Н., Гібер Лев Лазарович, Погребняк (фотограф із м. Цюрупинська), Альперт Фаїна Наумівна, Залєєський Л.І. (фотограф з м. Скадовська); лаборанти — Мачкіна, Хандусенко; ретушери — Айзеншток Р.С., Філенко О.С., Кравцов та інші.

З 1945 року в Херсоні діяла також промкооперативна артіль «Червона Светопись» (стара назва не пішла в небуття, але знов трансформувалась). Вона об’єднувала фотографії, фотографів-пятихвилинників (фотографії виготовлялися на місці фотографування -це було, в основному, в районі теперішнього центрального ринку), часові майстерні. У склад артілі входили також ремонтний цех, політурна майстерня та члени спілки «Трудпобуд». Головою артілі був Гофман Юхим Михайлович, технологом працював ГрузбергМ.Ю. У 1945 році в ії складі працювали такі фотографи: Васильченко М.Т., Беляев Г.А., Стомер А.А., Клещик А.А., Петруненко В.М., Калінін А.В., Готман А.М., Понаморенко І.Д., Писоренко З.І., Прокопенко Д.Д., Белокурова Е.В., Бурлакова. Цікаво, що в артілі з 1 червня 1946 року були такі розцінки на фотознімки:

кабінетні 13 х 18 4 штуки 140 руб

листівки 9×12 4 штуки 80 руб

візитки 6×9 4 штуки 42 руб

великий

мініатюр 4×6 4 штуки 25 руб

мініатюр 3×4 4 штуки 17 руб. [5]

У 1960-ті роки артіль «Червона Светопись» була реформована у міськфото «Светопись», далі — у комбінат непромислових послуг «Таврія» і нарешті — у закрите акціонерне товариство «Фото Таврії», яке об’єднувало вісім фотосалонів у м. Херсоні.

Список джерел та літератури:

1. 1. ДАХО ф 445, оп1,спр137
   2. ДАХО ф 628, опі, спр.58
   3. ДАХО ф 944, опі, спр2,
   4. ДАХО ф 1998, спр.2
   5. ДАХО ф 3666, спр. 12
   6. ДАХО ф 4033, оп5, спр.652
   7. Труды Херсонского губенского статистического комитета. Кн.1. 4.1: Материалы для географи и статистики Херсонской губернии, тип., 1863 — ХХІУ, 299, 199, II, II с., (1)л. табл., фото «Вид части города Херсона». ХОУНБГ, ХОКМ
   8. Труды Херсонского губенского статистического комитета. Кн.1. 4.2: Губернский адрес-календарь и другие справочные сведения. — Херсон: Тип И.Ващенко, 1863. — 290, ІУ с., (1) л. табл., фото «Вид пам’ятника князя Потёмкина». — ХОУНБГ, ХОКМ
   9. ХКМ КП-43279, И-10154
   10. ХКМ КП-43510, И-10234
   11. ХКМ КП-55460, И-14343