Відображення історії меблів у колекції ХОКМ (Година Н.О.)
Година Н.О. (м.Херсон)
У фондах ХОКМ є багато джерел для вивчення історії меблів: старовинні стели, фото інтер’єрів ХІХ-ХХ ст., ескізи, замальовки, картини. Та головне — колекція меблів, що охоплює період з XVIII до середини XX століття і налічує близько 130 одиниць.
На сьогодні неможливо простежити, коли до цієї колекції надійшов перший предмет. Таке питання потребує додаткових ретельних досліджень. Можна припустити, що формування колекції почалося в перші роки XX ст. Про це мимохідь згадується в музейному літопису «Червоні роки 1917-27», складеному І. Фабріціус, яка була на той час директором музею. В ньому колекція меблів названа «дрібною». Інші відомості (кількість, призначення, збереженість та ін.) залишились поза увагою. Перегляд інвентарних книг 30-х років минулого століття нічого не пояснив: у десяти книгах записаний лише один предмет меблів під номером 43626. Знайдений також опис предметів першого поверху музею, зроблений у 1931 році. В ньому згадуються старовинні меблі в кількості 17 одиниць. Це стіл, інкрустований фольгою, десять напівкрісел червоного дерева, два крісла, оббитих клейонкою, інкрустована бронзою консоль і три ширми. До Другої Світової війни, яка припинила повноцінну музейну діяльність, колекція меблів мала досить великі розміри. Такий висновок можна зробити, ознайомившись з актом прийому в Херсонський обласний Історичний музей від 12 листопада 1947 року, складеним науковими співробітниками. Акт має перелік музейних предметів, які вціліли після окупації. Збереглося 48 предметів, серед них п’ятнадцять одиниць старовинних меблів XVIII-XIX ст.
В повоєнні роки відновилася діяльність музею. Колекція меблів почала активно поповнюватися. На сьогодні вона досить різноманітна за призначенням: скрині, шафи, ліжка, меблі для сидіння, столи, підставки для квітів, гасових ламп, дзеркала, полички та ін.
Більшість речей музейної збірки надійшла від мешканців Херсона. Частина речей — складова меморіальних комплексів. Такими є унікальні меблі першої третини XIX ст., що належали відомому радянському письменнику Б.А. Лавреньову. їх передала музею в 1992 році вдова письменника Єлизавета Михайлівна Лавреньова. Меблі з гарнітуру оздоблені шпоною з карельської берези. Надзвичайна привабливість карельської берези з її золотавим кольором і примхливим дрібним візерунком була відкрита російськими майстрами наприкінці XVIII- на початку XIX ст. Цю деревину експортували з Росії і виробляли з неї скриньки, шкатулки, меблі. В складі лавреньовського гарнітуру 3 шафи для книг, бюро, 4 крісла, диван та 2 столи. Вони стояли в блакитній вітальні та кабінеті в помешканні письменника на вулиці Серафимовича в Москві. За розповідями Є.М. Лавреньової, бюро, яким користувався письменник, колись належало відомому російському художнику Карлу Брюллову.
В колекції присутні й меблі інших херсонських літераторів і громадських діячів. Іноді вони повертаються до місць свого побутування. Так, значна частина предметів, що належала відомому радянському державному діячеві О.Д. Цюрупі, передана в Цюрупинський меморіальний музей. Це — платтяна шафа з однією стулкою і дзеркалом, ліжко, фанероване горіхом, стіл з розсувною кришкою, крісло і стілець фірми «Брати Тонет». Предмети є характерними для побуту російської інтелігенції і датуються кінцем XIX- початком XX ст.
Історія створення і розвиток меблевих форм сягає сивої давнини. Слово «меблі» походить від латинського mobiles, що означає «рухомий». Найстарішою країною, зразки меблів якої збереглись до сьогодення, є Єгипет. Єгиптяни створили першу форму ложа, меблі для сидіння. В Єгипті вперше з’являється складний табурет на Х-подібній опорі, стілець зі спинкою, що мав жорстку конструктивну форму. Ця форма і стала основою для всіх стільців у майбутньому. Мистецтво меблярів Єгипту ще в давні часи мало великий вплив на культуру інших народів. Але найважливішу роль в історії створення меблів зіграла давньогрецька культура. Ремісники майстерно поєднували красоту і витонченість, чітку структуру, гармонійність елементів і комфорт, розробили класичні меблеві форми, які мали художній вплив на інші народи і стали основою і зразком для наступних стильових форм. Грекам була відома рамочно-фільонкова в’язка, вигинання деревини за допомогою пари. Вони почали розробляти техніку шпону та інтарсію. Існували професії столяра, тесляра, мебляра. У столярів були рубанок і токарний станок [10]. Найбільш вірогідним вважається поява токарного станка наприкінці другого тисячоліття до н.е. За Плінієм, він був винайдений самосцем Феодором [8]. На жаль, не збереглось жодного цілого давньогрецького предмета умеблювання з деревини. Але чітку уяву про них ми отримали завдяки рельєфним зображенням, малюнкам на керамічному посуді, скульптурі. Поширеними є зображення меблів для сидіння: табуретів (дифрос), стільців з вишукано вигнутими ніжками та напівкруглою спинкою (клісмос), крісел зі спинкою і боковинами, а також різноманітних лож, столів і навіть скринь. В експозиції історії відділу ХОКМ представлені три стели з таким зображенням. Це дві поховальні стели з Пантікапея І ст. н.е. На одній із них (і-15296) — зображення крісла з точеними ніжками і простими прямокутними поручнями. Один з кінців поручня ледь виступає за передню стойку, спинка пряма. Сидіння в такому кріслі не було суцільним, а складалось з кількох широко розставлених планок, на які клали товсті подушки. Сидіти на таких кріслах було незручно. На зображенні видно подушку, а також вигини, які утворювали планки сидіння.
На другій стелі (і-2386) зображення богині Кібели. Вона сидить обличчям до глядача і тому неможливо точно сказати, яке сидіння під нею. Але, судячи з її пози і положення рук, це крісло аналогічне вище описаному. Невелике підвищення знизу нагадує низький табурет, який ставили під ноги.
На Боспорській стелі з колекції І.К. Суручана є також схоже зображення, але на крісло покладені дві подушки.
Не підлягає сумніву, що скрині — одна з найстаріших форм меблів. Історія її появи ховається в глибині тисячоліть. На початку свого існування скринею була колода з природним отвором. Згодом цей отвір почали розширювати штучно за допомогою вогню та видовбування. Нижню частину стовбура стесували, щоб надати «скрині» рівноваги. Першою кришкою, вірогідно, була шкіра тварини, яку згодом замінили тесаним шматком деревини. З плином часу така «скриня» вдосконалюється: у неї з’являються ніжки (захист від вологи), внутрішні перегородки, металеві стяжки для перешкоджання появі тріщин в корпусі. Кришка стає навісною. Серйозніші з цих змін зобов’язані своєю появою виникненню дошки [9].
Скриня завжди була універсальною і незамінною річчю. В ній зберігали і перевозили речі, на ній сиділи, спали. Високі використовували як столи. За часів відродження скриня була основним видом меблів. Не втратила вона свого значення і пізніше. Ще на початку XX ст. вона була невід’ємним атрибутом селянської оселі, її окрасою.
У складі колекції ХОКМ є зібрання скринь кінця XIX — середини XX ст. (10 од.). Зібрання невелике, але дуже змістовне. Походження музейних скринь пов’язане з історією заселення Херсонського краю. Ми маємо дві дорожні скрині американського походження (I-17889, I-17890). Вони належали родині українських емігрантів, яка на початку XX ст. виїхала в Канаду і згодом повернулася на батьківщину. Ці скрині фабричного виробництва, різні за розміром, але схожі зовні. Обидві коричневого кольору з металевим окуттям, покритим чорною фарбою, мають якісно виготовлені металеві замки.
Дві невеликі скрині (I-16171, I-16170) подаровані музею Л.К. Хелман. Зважаючи на форму однієї з них, можна припустити, що вона виготовлена за німецькими зразками.
Скриня-решітка кінця XIX ст. (I-17891) має російське походження. Названа так за орнаментацію у вигляді клітин, утворених із залізних смуг, набитих на скриню. У кожній клітині розміщений трафаретний малюнок. Такі скрині виготовлялись кустарями в місті Макар’їв у Нижньогородській губернії, де сундучна справа існувала ще в кінці XVIII ст.
Дві скрині (I-7373, I-18531) кінця XIX — 30-ті роки ХХ-го століття завезені переселенцями з інших регіонів країни: Кіровоградщини — із села Злинка Маловиськівського району (колишня Херсонська губернія, Єлісаветградський повіт) та Полтавщини. Скрині мальовані: на полтавській зображено вазон з квітами на зеленому фоні, кіровоградська орнаментована рамками в яких зображені квіти і яблука. Обидві можна вважати весільними.
Весільною є також і ясенева скриня (I-16756), виготовлена в 1890 р. в селі Арнаутці Херсонського повіту (тепер Комишани). її замовили у місцевого столяра до 16-річчя Ірини Феопентовни Галаган. Скриня велика, без декорування, природного золотавого кольору, з досконалими пропорціями (1:2). Її довершена форма підкреслена використанням профільованих рейок по периметру.
Серед меблів немає рівних скрині. Вона супроводжує людину з давніх часів до сьогодення. Завдяки своїй незамінності й універсальності, скриня з часом трансформується в інші, сьогодні звичайні для нас меблі: шафи, комоди та ін.
Першим кроком перетворення її на шафу стало улаштування вічок всередині скрині. Така скриня, поставлена на одну з бокових сторін, уже могла вважатись шафою, де перегородки були поличками. Найдавніші шафи мали вигляд споруди з дуже товстих дошок з двоскатним дахом і численними кованими елементами, що несли на собі з’єднувальну функцію.
Колекціонування меблів, особливо таких об’ємних, як шафи, для музею ускладнюється деякими моментами. Це, як правило, недостатня площа для зберігання і обмежені кошти. Незважаючи на це, в складі колекції меблів ХОКМ є шафи, різноманітні за розмірами, декором і призначенням (10 од.). Серед них дві для одягу кінця XIX — початку XX ст. Одна шафа (И-13722) з двома стулками і карнизом. Верхні фільонки її стулок прикрашені профільованою оправою, використані накладні різьблені декоративні елементи, в яких присутні рослинні мотиви. Друга (И-18392) має одну дзеркальну стулку і декорована з двох боків різьбленими колонами. Шафи з плічками — гардероби — винайшли англійці в середині XVIII ст. Таке нововведення як зовнішнє дзеркало в платтяній шафі з’явилося не раніше середини XIX ст.
Шафи для посуду — буфети (И-9110, И-13721) зі стулками, прикрашеними різьбленими зображеннями натюрмортів з фруктів і дичини, були характерними для міських інтер’єрів 70-80-х років XIX ст. Різьблені зображення наклеєні на поверхню виробу. Такою технікою широко користувались наприкінці XIX ст., в період розквіту меблярства, коли меблі стали доступними для більш широких верств населення. Конструкція буфетів досить громіздка і є результатом багатовікової еволюції шаф. Вони складаються з трьох частин: нижньої — масивної, широкої з дверцятами; верхньої, що спирається на нижню, та ніші, яка утворювалась між верхньою і нижньою частинами. Буфет, що експонується у відділі історії (И-13721), щедро декорований накладними різьбленими елементами: біля кожної стулки розміщені колони з канелюрами, на стулках — характерні натюрморти з мисливською тематикою. Опорами для верхньої частини слугують скульптурні зображення крилатих левів. Завершує композицію фронтон з головою сатира в центрі. Такі буфети були популярними понад 100 років тому, але в деяких сім’ях, що цінують матеріальні і духовні надбання своїх предків, їх можна побачити і в наш час.
Шафи для зберігання книжок з’явилися значно раніше, ніж шафи для одягу і посуду. На поличках перших з них римляни зберігали сувої папірусу. В середньовіччі дорогоцінні книжки ховали в скрині, а в шафах тримали господарські записи. Коли книжки почали друкувати і вони стали не такими рідкісними, їх клали в буфет разом з посудом. Тільки в першій половині XVIII ст., знову ж таки англійці, навчились виготовляти шафи з дверцятами, в які вставляли скло. З того часу книжкові шафи відокремились від своїх чисельних сородичів. В музейній колекції меблів зберігається кілька екземплярів книжкових шаф. Серед них три невеликі шафи з гарнітуру Б.А. Лавреньова. Вироби поліровані, декоровані чорними смужками деревини по контуру основних площин, що є однією з характерних рис російського меблярного мистецтва на початку XIX ст. В декорі однієї з них використана ажурно-решітчаста інтарсія (інкрустація деревом по дереву).
Довгий час людство обходилось без столів. Свідоцтво їх відсутності — стародавній посуд з закругленим дном, представлений в експозиції історичного відділу. Прадавнім римлянам і грекам письмові столи замінювали ложа для занять. Улаштувавшись на ньому з ногами, дошку для писання або табличку для читання клали на коліна. У той же час у греків уже були низькі переносні столи прямокутної і круглої форми -«трапезда». Під час їжі люди лежали на ложах — «кліне», поставлених навколо стола. Після трапези стіл ставили під ліжко, яке мало високі ніжки (до 1 м). В російській мові зберігся вираз «ставити столи». В XII -XIII ст. для спільної трапези їх дійсно ставили: на козли накладали сколочені дошки, які закривали ошатними скатертинами. Такий стіл можна було поставити в будь якому місці дома на деякий час, тому що спеціального приміщення для трапез тоді не існувало. До XVI століття бенкетні столи великих розмірів споруджували за середньовічними традиціями. У XVIII ст. в розпорядженні людей вже є численні столи і столики, які мають різноманітне призначення — щедро декоровані і прості: письмові, для обіду, консольні, приставні, для ігор і рукоділля, самоварні, туалетні, підставки для квітів, ваз та ін.
Майже всі ці різновиди представлені в колекції. Найцікавіші зразки експонуються в залах музею. Це стіл в стилі ампір початку XIX ст. (И-225). Він виготовлений з карельської берези, пишно декорований бронзовими деталями, має круглу мармурову стільницю та прикраси у вигляді алегоричних скульптурних зображень крилатих каріатид, що стоять в нерухомих позах поруч кожної ніжки стола. У літературному відділі експонується стіл червоного дерева з стільницею примхливої форми, вигнутими ніжками, характерними для стилю рококо і високохудожнім мозаїчним набором у вигляді квіткових композицій з метеликами і птахами (И-232). За ознаками він датується XVIII ст. Колекція вміщує письмові столи, колишні господарі яких відомі на Херсонщині і Україні особистості. Це — державні і громадські діячі: О.Д. Цюрупа, В.І. Гошкевич, етнограф-фольклорист А.М. Грабенко-Конощенко, письменники І.Дніпровський та М. Братан.
У колекції є стіл (И-224), який викликає особливе зацікавлення. Він невеличкий, прямокутний, інкрустований кісткою та мозаїчним набором із деревини. На стільниці, в середній її частині, розміщена сюжетна композиція: краєвид середньовічного європейського міста, його мешканці. За обліковими документами, цей стіл виготовлений в Голландії і датується кінцем XVII ст. Дійсно, саме в цей час в Европі техніка мозаїки набуває поширеного розвитку. Але деякі моменти викликають сумніви в датуванні і походженні. Використання шпони карельської берези, геометричні елементи орнаменту і гравірування в оформленні підстілля, композиції в медальйонах із зображенням людей, дуже проста форма стола та інше вказують на те, що він міг бути виготовленим наприкінці XVIII ст. російськими майстрами. Сюжети, зображені на поверхні стола, мають західноєвропейську тематику. Але це не обов’язково вказує на походження речі. Відомо, наприклад, що російський майстер Матвій Веретенніков у 90-х роках XVIII ст. виготовив два невеличких столи облицьовані деревиною різних порід. На кришці одного зображена вулиця Константинополя, на кришці другого — колонада в саду великого султана.[3, ст. 86].
Найбільша кількість одиниць в колекції меблів ХОКМ — це меблі для сидіння (56 од.). Серед них дивани, крісла, табурети, стільці XVII-сер. XX ст: класицистичні, ампірні, стилю бідермейер, еклектики та історизму. Технології виготовлення цих меблів різноманітні. Достатню кількість в колекції представляють стільці і крісла з вкладним сидінням. Таке сидіння російські майстри почали використовувати в своїй практиці ще на початку XVIII ст. До кінця століття така практика стає поширеною. Значну роль в розвитку меблярської справи початку XIX ст. зіграв архітектор В.П. Стасов. Вважають, що саме він ввів нову конструкцію стільця з боковою рамою, що дало можливість застосовувати вкладне сидіння, невідоме в той час в інших країнах. Ця конструкція, завдяки її міцності та простоті, дала глибоке коріння в меблевому виробництві — фабричному та кустарному промислах. Слушно буде сказати, що нові стільці, закуплені музеєм для співробітників, виготовлені також за цією схемою. В колекції присутні зразки, виготовлені за технологією гнутого дерева. Це стілець поширеної форми з круглим фанерним сидінням та крісло-гойдалка кінця XIX-початку XX ст., яке належало священику Л.І. Гошкевичу, та ін. На фото інтер’єрів того часу подібні крісла зустрічаються досить часто.
В другій половині XVII ст. в Європі виникла зручна і проста форма стільця, яка стала дуже поширеною. Такий стілець складається з точених стойок та перекладин. У нього висока, пряма, трохи відхилена назад спинка. Сидіння у формі трапеції. Він покритий шкірою з багатим тисненням, яка прибита цвяхами з великими металевими шляпками. У фондах зберігається два набори аналогічних стільців: один датується кінцем XIX ст. (И-9115)., другий міг бути виготовлений в XVIII ст. (И-19424).
У виробах столярного мистецтва з колекції ХОКМ також представлені конструкції, м’яка частина яких виконана на основі ремінної, або безпружинної, технології другої половини XIX ст. Таким є стілець (И-10805), який був, ймовірно, частиною храмового інтер’єру Катеринінського собору в Херсоні наприкінці XIX — на початку XX ст.
Особливе місце в інтер’єрах другої половини XIX ст. належало «руському» стилю. Серед інтелігенції з демократичним настроєм були популярні меблі і хатнє начиння селянської тематики. Часто форми таких меблів були недоречними. Таким є крісло в псевдоруському стилі (И-18518), подароване музею в 50-х роках XX ст. нумізматом і колекціонером Є.П. Мамаєнко. Форма крісла суперечить як функціональному призначенню, так і справжнім традиціям старовинних народних меблів. Спинка крісла — у вигляді дуги з написом: «Тише едешь, дальше будешь!». Сидіння має форму трапеції, на його частині, що виступає за спинкою — вирізані рукавиці, а підлокітники зроблені у вигляді сокир. Вся поверхня крісла вкрита різьбленим рослинно-геометричним орнаментом. Відомо, що на Всеросійській промисловій виставці 1870 року в Петербурзі експонувались меблі, виконані різьбярем-художником Василем Петровичем Шутовим. Серед них крісло, що привернуло до себе увагу відвідувачів. За описом, воно було таким, як і наше, музейне. В.П. Шутов отримав індивідуальний патент на 10 років і повторював свій витвір неодноразово (іноді замість рукавиць і нагая він зображував балалайку з кушаком, іноді — личаки). Його крісло стало зразком для варіацій, які виготовлялись протягом сорока років майстрами різних міст Російської імперії. Тому такі незвичайні крісла з селянською символікою можна побачити в багатьох музеях.
Перші ліжка з’явились одночасно з появою житла. Вони довгий час були багатомісними. На них спали сім’єю разом з дітьми, гостей також вкладали відпочивати поруч. Одномісне ліжко довгий час було привілеєм коронованих осіб.
Ложа з високими бортами і спинкою у вигляді диванів з’явились за римських часів, і в кінці І ст. до н.е. стають поширеними на всій території Римської імперії. В Європі дивани, кушетки стають модними в середині XIX ст. Музей зберігає три дивани, виготовлені в Росії. Вони дуже відрізняються один від одного. Диван, який має вигляд поставлених поруч однакових крісел, найдавніший за походженням (И-14773). Подібна меблева форма виникла в Європі і слугувала для сидіння. Згодом такі дивани спрощують свої форми і втрачають проміжні ніжки. Таким є диван кінця XIX ст. з точеними ніжками і прямокутною спинкою (И-9117). Диван, оздоблений шпоною карельської берези (И-15260), був звичайним в інтер’єрах першої третини XIX ст.
В побут населення, як життєво необхідний предмет, ліжко увійшло в XIX ст. У складі музейної колекції є дерев’яне і металеве ліжка початку XX ст. Вони мають невибагливі форми і дуже простий декор. Кушетка з дерматиновою оббивкою середини XX ст. є одним із недавніх музейних надходжень (И-19141). Вона придбана з метою поповнення колекції предметами побуту суспільства часів СРСР.
В повсякденному побуті широко використовуються інші меблеві форми, які своєю появою зобов’язані столам і шафам. Це різноманітні підставки, етажерки, полички, тумбочки. Найбільш популярні форми цих меблів з’явились у XIX ст. завдяки модному напрямку в оформлені інтер’єрів, коли створювався інтимний затишок у помешканні. Тоді використовувалось багато меблів, розміщених окремими групами по всій кімнаті. У великій кількості виставлялися кімнатні квіти, розташовані на підставках, поличках, підвіконні.
Найдавнішою в колекції є інкрустована металом підставка під годинник XVIII ст. (И-223). У облікових документах зазначено, що вона виконана відомим майстром Булем і належала Г.О. Потьомкіну. Але слід до уваги взяти, що ім’я королівського майстра Андре Шарля Буля (1642-1732 р.) було широко відомим в Європі, його вироби популярними. Через це його ім’я стало загальним у Росії для визначення деяких меблевих форм, які не мали до Буля ніякого відношення. Наша підставка, найвірогідніше, і є одним з наслідувальних творів меблярського мистецтва другої половини XVIII ст.
Бамбукова етажерка для грамофона (И-8795) була виготовлена за часів появи і розквіту звукозапису наприкінці XIX- початку XX століття.
Поширеними на Херсонщині були прості квадратні підставки для квітів з високими ніжками (И-19416). Часто разом з вазонами вони були майже єдиною окрасою в скромно мебльованих помешканнях повоєнних часів.
Етажерка з лози 1951-1953 років (И-19058) виготовлена артіллю «Більшовик» на Херсонській меблевій фабриці. її знахідка є одним з нечисленних випадків, коли точно відоме місце і час виробництва меблів.
Колекція меблів ХОКМ формувалася протягом одного століття. За цей час вона не тільки поповнювалась, а й зазнавала тяжких втрат.
Незважаючи на це, ми маємо достатню кількість предметів, які побутували протягом майже трьох століть. В складі зібрання є нечисленні предмети, які датуються XVIII ст. Це речі, які потребують особливої уваги, вони цінні для нас як художньо-культурні пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва того часу. Досить повно в колекції представлене XIX ст., особливо друга його половина. Меблі цього періоду найрізноманітніші і мають стильові ознаки еклектики та історизму. Що стосується XX ст., на сьогодні вже виникає питання поповнення колекції зразками меблів другої його половини — епохи уніфікації і стандартизації побуту населення. Отже, меблі заслуговують уваги і ретельного вивчення. Вони є невід’ємною частиною світу, в якому існує людина, відтворенням матеріального і духовного рівня суспільства, посвідченням життя і побуту. їх розвиток пов’язаний з розвитком архітектури, скульптури і живопису свого часу, залежить від утилітарної функції виробу, використання матеріалу і техніки його обробки. Джерело для якісного вивчення цього питання дослідникам дають музейні збірки.
Список джерел та літератури:
- Анри де Моран. История декоративно-прикладного искусства. Москва, «Искусство», 1982.
- Бартенев И.А., Батажкова В.Н. Очерки истории архитектурных стилей. Москва, «Изобразительное искуство», 1983.
- Двойникова Е.С., Лямин И.В. Художественные работы по дереву. М., «Высш. школа», 1972.
- Кес. Д. Стили мебели. Издательство Академии наук Венгрии. Будапешт, 1979.
- Колекція меблів із зібрання ХОКМ. Каталог. Видавництво «Гілея», Херсон, 2012 р.
- Соболев Н.Н. Стили в мебели. ТОО «Сварог», Москва,1995.
- Соколова Т. Художественная мебель. Очерки по истории художественной мебели XV-XIX веков. Москва, «Сварог и К», 2000.
- Сокольский Н.И. Деревообрабатывающее ремесло в античних государствах Северного Причерноморья. Издательство «Наука», Москва, 1971.
- Тыдман Л. Этюды о мебели. ДИ СССР, 1970, №11.
- Черепахина А.Н. История художественной обработки изделий из древесины. 2-е изд., перераб. и доп,- М.: Высш. шк., 1987.