Упорядкування земельних відносин ногайців у 1806-1842 pp.

Written by adminkordi. Posted in Константы № 13

Олександр Шинкаренко
заступник начальника відділу державного архіву Херсонської області

На території сучасних Генічеського, Новотроїцького та Чаплинського районів на землях колишньої Джамбуйлуцької орди у 90-х роках XVIII століття були розселені новопіддані Російської імперії, які в тогочасних документах звалися переважно ногайськими та киргизькими татарами.¹

У 1806 році було проведено перше наділення поселенців землею. Старший землемір С.Щелкунов склав так званий «прожектный план», за яким поділив нововідведені землі на 4 частки, кожною з яких володіло кілька поселень. А також відвів ще 31 тис. десятин додаткової землі, в т.ч. півострів Чонгар, що викликало спротив Катеринославської межової канцелярії, яка тоді опікувалася цією справою.²

За новим планом, складеним землеміром Мухіним у 1816 році, було відведено 182856 десятин придатної та 2688 десятин непридатної для землеробства землі у загальне володіння казенним поселянам, з розрахунку на 7031 ревізьку душу, які проживали у 24 населених пунктах повіту.³

Зменшення кількості землі, наданої поселенцям в користування, визвало численні скарги ногайців, які вказували на недостатню кількість землі, яка необхідна для їхньої господарської діяльності. Вмотивовували вони це тим, що в їх господарстві традиційно переважає розведення худоби і, на відміну від землеробства, вимагає більше угідь.

Збільшення кількості скарг підігрівалась досить швидкою роздачею сусідніх земель поміщикам, або державним селянам, а також численні непорозуміння з сусідами, які чим далі частішали при невизначенні безпосередньо на місцевості меж ногайських земель.

Ногайці вимагали справедливого наділення землею у Дніпровському нижньому земському суді, Таврійській казенній експедиції, у Таврійського цивільного губернатора. Нарешті, у 1818 році їхні вимоги були подані самому імператору. Головними їх вимогами були: наділення землею по числу ревізьких душ, повернення земель, які раніше були відібрані у них, або надання нових незайманих земель, що були поряд з їх землею, яке б забезпечило функціонування їхньої господарської діяльності.⁴

Активна діяльність ногайців привела до розгляду їхніх вимог на столичному рівні, це питання розбиралось у Комітеті Міністрів. У Міністерстві внутрішніх справ був створений у 1819 році спеціальний Таврійський комітет, який розглядав подібні скарги.⁵

Ще більше суперечок викликало між окремими сільськими громадами використання землі, яка була у їх спільному володінні, особливо за кращі пасовиська.⁶

Вихід з цієї ситуації, як частина поселян, так і Таврійська казенна експедиції, котра повинна була безпосередньо займатись справами ногайців, вбачали в позначенні на місцевості меж земельної дачі ногайців, а також розподіл угідь на ділянки між суб’єктами. Тому казенна експедиція доручила землеміру О.Краснолуцькому у листопаді 1822 p., аби він вивчив на місцевості межі земель, які належать ногайцям, та знайшов спосіб поділу землі між окремими громадянами. 29 серпня 1824 р. вказаний землемір рапортом доповів, що визначив зовнішні межі земель ногайців, які складають 182998 десятин, та запропонував поділити угіддя на 7 округів, щоб у кожному із них були приблизно рівні умови володіння землею.⁷

За планом, складеним О.Краснолуцьким, до Аїрчанської волості належали: 1 округ, куди входили села Великий та Малий Чокрак, із загальним числом 562 ревізькі душі, яким було наділено всього 12993 десятини, з них придатної до хліборобства 8430 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 2564 десятини; 2 округ, куди входили села Тогурек, Домайпа (Джайпа), Каіш Капкан, Терень, Арслан Гази Чурюк, Мемед-ага, Зунтук, із загальним числом 1095 ревізьких душ, яким було наділено всього 21659 десятин, з них придатної до хліборобства 16425 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 5245 десятин; 3 округ, куди входили села Аїрча, Великий та Малий Джаслав Киргиз, Теіт, Конрат, Казаут, Ногай Киргиз, Косіче, Когенли, Туркмень, із загальним числом 1524 ревізькі душі, яким було наділено всього 31222 десятини, з них придатної до хліборобства 22860 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 4504 десятини; до Каракуйської волості належали: 4 округ, куди входило село Сарибулат, із загальним числом 744 ревізькі душі, яким було наділено всього 13545 десятин, з них придатної до хліборобства 11160 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 2608 десятин; 5 округ, куди входили села Акермень, Карачой, із загальним числом 609 ревізьких душ, яким було наділено всього 11290 десятин, з них придатної до хліборобства 9135 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 2525 десятин; 6 округ, куди входило село Каракуї, із загальним числом 728 ревізьких душ, яким було наділено всього 18238 десятини, з них придатної до хліборобства 10920 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 6152 десятини; 7 округ, куди входили села Великий та Малий Ташкишкень, Великий та Малий Ярошик, Джайбуйлук, Одій, Бураки, із загальним числом 1769 ревізьких душ, яким було наділено всього 40018 десятини, з них придатної до хліборобства 26535 десятин, безпосередньо під ріллю використовувалось 8122 десятини.⁸

План О.Краснолуцького став базовим у численному листуванні між місцевими та центральними державними установами при вирішенні питань землевпорядкування ногайців, тим більше, що суперечок між окремими сільськими громадами, як із сусідами, не меншало.⁹

Нарешті у грудні 1828 р. Таврійський губернатор Д.Наришкін наказав за планом О.Краснолуцького, затвердженим Сенатом та погодженим з усіма зацікавленими сторонами, провести розмежування земель ногайських татар на місцевості з позначенням як зовнішніх, так і внутрішніх меж спеціальними знаками¹⁰, що протягом 1828-1831 років здійснював землемір М.Іванов, але не закінчив у зв’язку зі смертю.¹¹ Завершити роботу губернським землеміром А.Лукіним було доручено землеміру Тюшевському, якому до всього ж доручалось знову перевірити розмежування землі його попередником М.Івановим. Тюшевський провів ретельну перевірку й знайшов значні недоліки у розмежуванні землі між сільськими громадами, й повинен був перерозподіляти землі між округами, що одразу викликало невдоволення окремих громад ногайців.

У червні 1832 р. справа дійшла до того, що мешканці Великого та Малого Ташкишкенів зупинили роботу землеміра, погрожуючи поламати землемірні пристрої.¹²

Все це призвело до чергової судової тяганини, чисельних скарг у різні інстанції з довготривалими розслідуваннями.¹³

Лише у вересні 1842 р. з великими труднощами було завершено розмежування землі на окремі ділянки між населеними пунктами, сільськими громадами.¹⁴

* * *

Перелік населених пунктів ногайських та киргизьких татар Аїрчанської та Каракуйської волостей Дніпровського повіту з паралельними та варіантними назвами за документами за 1806-1842 роки

Таврійська губернія

Дніпровський повіт

Аїрчанська волость

Поселення татарські:

1 округ: Великий Чокрак, Великий Чеграк;Малий Чокрак, Малий Чеграк.

2 округ: Тогурек, Тугарек, Тюгурек; Каіш Капкан, Каіш Тапхан, Каштап Кана; Джайпа, Домайпа, Джайна; Мемет Ага, Мемет-ага; Арслан Гази Чурюк, Арслан Гази Чорюк, Джербаш, Джербаш і Узунтюп, Джерабсав, Узук-Тюп, Джербаши, Ізюпь Тіапа, Узуктюп; Терень; Зунтук; Тейпа.

Поселення киргизькі:

3 округ: Аірча, Аєрча, Аярчі, Аїрчі; Когенли, Когунли, Когельни, Когунче; Койче, Кокче, Койча; Ногай Киргиз, Ногай Кергис; Тюркмень, Туркмень, Трукмен; Великий Джав Киргиз, Великий Джлав Киргиз, Джан Киргиз; Малий Джав Киргиз, Малий Джлав Киргиз; Теіт; Конрат, Койрат; Казаут, Козаут; Ізут Теїт; Кільчик.

Каракуйська волость¹⁵

Поселення ногайські:

4 округ: Сарибулат.

5 округ: Великий Карачой; Малий Карачой; Акермень.

6 округ: Каракуй, Карачуй.

7 округ: Великий Ярошик; Малий Ярошик; Джайбуйлук, Джайбулак, Джамбуйлюк, Джайбуллук; Великий Ташкишкень, Великий Таштешкень, Великий Тошкишкин; Малий Ташкишкень, Малий Таштешкень; Одій; Бураки, Бурюки; Оді-Ташкишкень; Булганак, Булганок; Мустапой; Тюрашень; Койрат.

---

ДЖЕРЕЛА

1. ДАХО, ф. 14, оп. 2, спр. 69, арк. 104; ф. 302, on. 1, спр. 67
2. ф. 14, оп. 2, спр. 154, арк. 12, 12 зв.
3. Там само, спр. 92, арк. 4
4. Там само, спр. 65, арк. З зв.-4 зв.
5. Там само, арк. 4 зв.
6. Там само, арк. 2 зв.-4
7. Там само, спр. 92, арк. 4 зв.-5
8. Там само, спр. 69
9. Там само, спр. 65, арк. 2-3
10. Там само, спр. 92, арк. 5 зв.-7
11. Там само, арк. 37
12. Там само, арк. 24-24 зв.
13. Там само, арк. 31-33
14. Там само, арк. 122
15. Там само, арк. 78-78 зв. У 1841 році всі населені пункти, крім поселень Каракуй і Великий та Малий Карачой, були віднесені до Аїрчанської волості.