У сім’ї робітничій
Перехід на нові умови планування й економічного стимулювання сприяв дальшому підвищенню продуктивності праці, ефективності виробництва.
Обсяг випуску валової продукції в цінах нормативної вартості зріс на 21,8 процента, а продуктивність праці — на 18,8 процента. Вся одержана додатково продукція — результат творчого ставлення робітників, інженерно-технічних працівників і службовців до своєї справи.
Природно, що значно зріс і заробіток робітників.
Наприклад, ударник комуністичної праці станкового лісотарного цеху Василь Гаврилович Косяков заробляв до переходу на нові умови планування та економічного стимулювання 1409 карбованців за рік, а з липня 1970 р. по липень 1971 р. — 1877 карбованців — на 33,2 процента більше.
Заробіток його дружини Марії Андріївни, маляра ремонтно-будівельного цеху, зріс відповідно з 1568 до 1962 карбованців за рік.
Чому зріс заробіток Косякових? Василь Гаврилович пояснює:
— Це, в основному, премії. Правда, не дуже великі, але щомісяця. І, нарешті, — тринадцята зарплата. Кажуть, тринадцять — цифра нещаслива. Реформа зробила її радісною і щасливою. У нас тринадцята зарплата дорівнює місячному заробітку.
Премії, про які говорив Василь Гаврилович, і додаткова зарплата з’явились з нового фонду, фонду матеріального заохочення, котрий при новій системі значно зріс і весь час зростає.
За друге півріччя 1968 р. — перший період роботи комбінату в нових умовах планування і економічного стимулювання — він становив 33 тисячі карбованців, за 1969 р. — 211 тисяч, а за 1970 р. — 280 тисяч карбованців.
Зріс він завдяки тому, що і Василь Гаврилович, і Марія Андріївна, та багато інших постійно шукали, знаходили і використовували резерви підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.
Сім’я Косякових виконала свій п’ятирічний план за чотири роки і три місяці. .В 1951 р. Косякови побудували собі дім. Профспілкова організація комбінату подала ветеранам підприємства велику допомогу в будівництві — в придбанні шиферу, виготовленні рам та ін.
Зараз сім’я Косякових за будинок і присадибну ділянку платить державі всього 32 карбованці на рік.
У Косякових троє дітей. Поки вони були дошкільного віку, виховувались в комбінатському дитсадку. Коли підросли — почали вчитися в школі, а за навчання дітей, як відомо, в нашій країні не платять, щороку відпочивали в піонерських таборах. Вартість путівки в табір 39 карбованців за місяць, а Косякови платили тільки по 12 карбованців — одержували пільгові путівки, як і багато робітників.
Зараз діти Косякових виросли. Старша дочка Ольга закінчила інститут фізкультури і спорту. Працює в школі викладачем фізкультури. Середня — Наташа — торік закінчила медичне училище і працює медсестрою в одній з херсонських лікарень, а найменша — Тетяна — закінчує середню школу і одночасно вчиться в музичній.
Отже, чому ж зараз дорівнює доход сім’ї Косякових?
Всього Василь Гаврилович, Марія Андріївна і Наташа одержують 392 карбованці за місяць або 4704 карбованці за рік.
Але ж Тетяна вчиться і в загальноосвітній і в музичній школах, за що сім’я Косякових не платить. Наташа тільки рік тому закінчила медучилище, за що теж не платили. Скільки коштує їх навчання?
Держава витрачає на навчання одного учня в школі понад сто карбованців на рік, а в училищі — 350 карбованців.
То ж можна записати в графу доходів і ті гроші, які держава витрачає на навчання дітей Косякових.
— Вірно,— погоджується Василь Гаврилович. — До цього треба додати, що за путівку в санаторій під час відпустки я плачу 33 карбованці, а вона коштує 110.
Пільгові путівки до будинків відпочинку, санаторіїв, піонерських таборів видають за рахунок коштів соцстраху і фонду матеріального заохочення. За медичну допомогу радянська людина не платить жодної копійки, а перебування в лікарні, не рахуючи харчування, обходиться державі близько 5 карбованців за добу. А безплатне навчання? Більш того, студенти одержують стипендію.
За останні два роки сім’я Косякових купила холодильник «Донбас», піаніно «Одеса», багато інших цінних речей.
Поліпшення житлових умов, підвищення середньомісячної зарплати, виплата і пільги з громадських фондів споживання, зменшення й скасування податків, розширення безплатних послуг трудящим — усе це набагато підвищило життєвий рівень сім’ї Косякових, як і всіх трудящих нашої країни.
Таких сімей, як Косякови, на комбінаті багато. Наприклад, в подружжя Гвоздьових з переходом на нову систему планування і економічного стимулювання зарплата зросла на 18 процентів, а в слюсаря-електрика вікельного цеху Л. Котелевича — на 20 процентів.
Радянська держава, як дбайливий господар, щороку виділяє частину коштів на дальше розширення й вдосконалення виробництва, а іншу — у фонд поліпшення матеріального добробуту народу. З кожних чотирьох карбованців загальнонародного доходу три йдуть в цей фонд. Тому так неухильно підвищується життєвий рівень радянських людей.
13 липня 1970 р. в пресі було опубліковано постанову Пленуму ЦК КПРС про скликання XXIV з’їзду КПРС. Це рішення викликало в радянських людей величезне піднесення трудової і політичної активності.
Підтримуючи ініціативу підприємств Москви про широке розгортання соціалістичного змагання на честь XXIV з’їзду КПРС, колектив консервного комбінату зобов’язався достроково, до 25 грудня, виконати план реалізації, відвантажити споживачам понад план до 1 січня 1971 р. на 250 тисяч карбованців продукції, а план реалізації першого кварталу 1971 р. виконати на 3 дні раніше строку — 27 березня і реалізувати понад завдання першого кварталу на 100 тисяч карбованців продукції.
Крім того, виконуючи постанови липневих (1970) Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, колектив комбінату зобов’язався в 1970 —1971 рр. подати практичну допомогу підшефному колгоспу імені Мічуріна в будівництві зрошувальної ділянки площею 150 гектарів і в закінченні будівництва школи на 320 учнів, організувати навчання кадрів колгоспу технічних спеціальностей.
Колектив комбінату прийняв звернення до всіх консервників України із закликом розгорнути соціалістичне змагання на честь XXIV з’їзду КПРС. В цьому зверненні херсонці писали:
«Кожен з нас добре розуміє, що кращий спосіб гідно зустріти з’їзд ленінської партії — це значить працювати з подвоєною енергією, добиватися дальшого підвищення ефективності виробництва, спрямувати усі свої зусилля на боротьбу за успішне виконання завдань комуністичного будівництва, поставлених XXIII з’їздом КПРС.
Для нас, консервників Херсонського комбінату, минулий, 1970 р. — завершальний рік п’ятирічки, рік сторіччя з дня народження засновника нашої партії і Радянської держави В. І. Леніна — був роком великих успіхів.
Колектив комбінату, незважаючи на складні, несприятливі умови вирощування і поставки овочів, забезпечив виконання п’ятирічного плану з усіх показників».
Говорять, що мова цифр суха й невиразна. Та це не завжди так. Для херсонських консервників цифри часто звучать, як трудова симфонія, бо ж за кожною з них — патріотичні діла колективу, творча енергія тисяч людей.
Цифри трудових успіхів останнього року восьмої п’ятирічки на комбінаті промовляють з гордістю.
Хоч в 1970 р. комбінат недоодержав понад 20 тисяч тонн овочів, він виробив 152 267 тисяч банок консервів — на 1 мільйон банок більше плану і на 17 мільйонів банок більше, ніж в 1969 р.
Трудящі країни одержали на 33,5 мільйона карбованців продукції, в тому числі на 1,6 мільйона надпланової.
Успішно було виконано плани виробництва кришок, вікельних кілець та ін.
Так комбінат закінчив останній рік восьмої п’ятирічки.
Виконавши п’ятирічний план за 4 роки і 6 місяців, він дав 718,1 мільйона банок консервів. Загальний випуск за п’ятирічку зріс на ЗО процентів, а на кожного робітника з 34 до 45 тисяч банок.
Значно змінився і асортимент продукції. Порівняно з 1965 р. в 2,4 раза збільшився випуск закусочних консервів, в 1,5 раза томатного соку.
У восьмій п’ятирічці підвищився рівень механізації основного і допоміжного виробництв. З 49 автоматичних і потоково-механізованих ліній, що працювали в 1970 р., 21 було встановлено у восьмій п’ятирічці.
Продуктивність праці за п’ятиріччя виросла на 27,5 процента, фондовіддача — на 25,4 процента.
Велику увагу приділяли підвищенню якості продукції. Якщо в 1965 р. було вироблено 19,4 мільйона банок консервів вищого сорту, що становить 16,7 процента всього випуску, то в 1970 р. — 51,1 мільйона, або 33,6 процента.
Семи видам консервів присвоєно герб міста Херсона, як знак високої якості.
Прагнення консервників працювати сьогодні краще, ніж вчора, а завтра краще, ніж сьогодні, знайшло своє вираження не тільки в підсумкових цифрах виконання плану. Вони — в разючих змінах, що відбулися за останні роки по технічному переозброєнню підприємства. Праця колективу, його вміння, знання, злиті з інженерною думкою, дали змогу створити за п’ятиріччя комплексно-механізовані цехи і дільниці, впровадити автоматичні лінії, освоїти багато нового устаткування. Підсумки роботи комбінату — це плани і підсумки праці кожного робітника (окрема і всіх разом.
Самовідданою працею трудівники комбінату довели свою безмірну любов до Батьківщини, відданість партії і народу.