Трудова книжка комбінату
УКАЗ
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
ПРО НАГОРОДЖЕННЯ
ХЕРСОНСЬКОГО КОНСЕРВНОГО КОМБІНАТУ
ОРДЕНОМ ЛЕНІНА
ЗА УСПІШНЕ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ П’ЯТИРІЧНОГО ПЛАНУ,
ДОСЯГНЕННЯ ВИСОКОГО РІВНЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ,
ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І МЕХАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НАГОРОДИТИ
ХЕРСОНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ ОРДЕНОМ ЛЕНІНА.
ГОЛОВА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР М. ПІДГОРНИЙ
СЕКРЕТАР ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР М. ГЕОРГАДЗЕ
МОСКВА, КРЕМЛЬ, 11 СІЧНЯ 1971 Р.
Трудова книжка комбінату
Наше вітчизняне промислове консервування має значну історію і досвід. Зародившись ще в XIX столітті, воно розвивалось повільно. Заводи були погано обладнані, на них переважала ручна праця. Незважаючи на де, продукція консервних підприємств Росії за свою якість не раз одержувала високі нагороди на міжнародних виставках і ярмарках. Це — свідчення великого вміння народних майстрів консервної справи.
Широкого розвитку консервна промисловість набула тільки за Радянської влади. Уже в 1928 р. консервна промисловість СРСР почала виробляти значно більше продукції, ніж вироблялося її в 1913 р.
Важливу роль в створенні консервної промисловості СРСР відіграло Звернення ЦК ВКП(б) і Ради Народних Комісарів СРСР у вересні 1931 р. «Про розвиток м’ясної і консервної промисловості». Партія і уряд виділили тоді для цієї галузі народного господарства необхідні кошти, машини, вжили заходів для забезпечення її сировинними ресурсами тощо.
За першу п’ятирічку було введено в експлуатацію 22 нових консервних заводи, в тому числі один з найбільших — у Херсоні.
Історія Херсонського заводу, нині ордена Леніна консервного комбінату, якому присвячено цю книгу, типова длія багатьох підприємств, що виникли в кінці двадцятих, на початку тридцятих років. Вона наочно свідчить про те, як за волею Комуністичної партії і Радянського уряду самовідданою працею радянських людей створювались нові галузі промисловості, як переборювалися труднощі того часу, зв’язані з нестачею кваліфікованих кадрів, досвіду і техніки.
Зараз виробництво консервів на Херсонському комбінаті набагато перевищує випуск їх в усій країні до революції.
Велику й хорошу справу зробили працівники комбінату — його ветерани, передовики виробництва, інженери і техніки, які взяли участь в створенні цієї книги про становлення одного з найбільших в нашій країні підприємств консервної промисловості, про героїчні справи його колективу. Ця його своєрідна «трудова книжка» нагадала мені про переможну ходу соціалістичної промисловості, нерозривними узами зв’язаної з біографією усієї нашої країни.
Не можна без хвилювання читати сторінки про пафос перших п’ятирічок, про героїзм трудівників комбінату в роки Великої Вітчизняної війни, про сьогоднішні трудові будні колективу, удостоєного найвищої нагороди нашої Батьківщини — ордена Леніна.
Я впевнений, що ця книга знайде шлях до сердець читачів, займе гідне місце в літопису історії робітничого класу нашої Батьківщини.
Гадаю, що вона буде корисною не тільки для тих, хто працює зараз на комбінаті, а й для майбутніх поколінь консервників як яскравий документ боротьби старшого покоління радянських людей за зміцнення економіки нашої Батьківщини і підвищення добробуту радянських людей, за побудову комунізму.
Хотілося, щоб трудівники консервної промисловості завжди пам’ятали, що головне завдання — висока якість консервів.
Боротьба за якість консервів починається з поля і саду, де вирощується сировина, і безперервно триває до упакування готової продукції. Неодмінна умова цього — сувора технологічна дисципліна і висока культура виробництва.
Спасибі херсонцям за їх самовіддану працю, за відтворену ними історію сорокарічного життя комбінату.
Від щирого серця бажаю колективу нових звершень і успіхів!
А. МІКОЯН