Лідія Фальц-Фейн-Набокова-Пейкер

Written by adminkordi. Posted in Константы № 13

Наталя Кузовова
провідний спеціаліст державного архіву Херсонської області, кандидат історичних наук

Лідія (Луїза-Марія-Катерина) Едуардів-на — єдина сестра Фрідріха Фальц-Фейна, засновника заповідника «Асканія-Нова». Вона народилася 1 лютого 1870 р. в Асканії-Новій у Софії Богданівни та Едуарда Фрідріховича Фальц-Фейнів і стала четвертою дитиною в сім’ї¹.

Едуард Фрідріхович був старшим сином, спадкоємцем сім’ї Фальц-Фейнів — великих землевласників Таврійської і Херсонської губернії, які успішно займалися вівчарством. Софія Богданівна належала до заможної німецької родини Кнауфів з Катеринослава. Вона була освіченою жінкою, яка отримала гарну домашню освіту: володіла французькою, була обізнаною у садівництві, добре грала на фортепіано².

У дитинстві Лідія виховувалась у дусі німецької заощадливості, хоч і була улюбленицею свого суворого батька. Після його смерті у 1883 р. родина Фальц-Фейнів вважалася однією з найбагатших на Півдні України. Софія Богданівна вдруге одружилася з братом Едуарда — Густавом Фальц-Фейном, людиною обдарованою, освіченою, товариською. Тепер у родині звучало фортепіано, влаштовувалися свята, часто приїздили гості. Дітям було вирішено дати найкращу освіту. Так, Лідія опинилася в університеті у Харкові³. На фотографії, зробленої місцевим фотографом А.Федескі — двадцятилітня дівчина із безтурботним обличчям, що сяє природною красою, у скромній, але дорогій сукні -харківська королева краси. На фотографії одеського фотографа В.Чеховського привертають увагу яскравий допитливий погляд очей Лідії, який оживляє пухленьке личко⁴.

Коли у 1896 р. С.Б.Фальц-Фейн під тиском дітей вирішила розділити спадок їхнього батька, для Лідії було спеціально придбано новий маєток — Любчу на кордоні Білорусі і Польщі. У ньому був розташований замок в готичному стилі, що належав раніше Радзівілам, а потім — німецьким князям Гогенлоє, які продали його Фальц-Фейнам після указу Олександра III про заборону іноземцям мати землю у прикордонній області. Загальна площа маєтку становила 4 тис. десятин. «Кого лише не було серед шукачів її руки — сановники в літах із Петербургу, злиденні іноземні барони і конти, що товклися в очікуванні чогось в приймальні дні її матері в Преображенці, місцеві заводчики або поміщики, що бажали округлити свої капітали, і просто авантюристи, і жигало з темним походженням», — пише Н.Данилевич зі слів Е.О.Фальц-Фейна⁵.

12 листопада 1897 р. у віці 27 років Лідія одружилася з Дмитром Дмитровичем Набоковим, камергером. Так Фальц-Фейни поріднилися з родиною Набокових, яка дала світу відомого письменника — Володимира Володимировича Набокова, автора романів «Лоліта», «Інші береги». Ця родина походила зі Псковщини, за легендою — від татарського князя Набок-Мурзи і мала серед своїх членів багато військових і державних діячів, які відіграли помітну і неоднозначну роль в історії держави. Серед них і комендант сумнозвісної Петропавлівської фортеці — Іван Олександрович Набоков (1787-1852), і генерал від інфантерії катерининських часів Олександр Іванович Набоков (1749-1807), і моряк, учасник картографічної експедиції до Нової Землі, Микола Олександрович Набоков (1795-1873). Дмитро Дмитрович доводився двоюрідним братом батьку письменника. їхній дід, Дмитро Миколайович Набоков (1826-1904), обіймав посаду міністра юстиції за царювання Олександра ІІІ, був андріївським кавалером, членом Державної Ради, а бабуся — Марія Фердинандівна (1842-1925) належала до славного роду Корфів. У них було восьмеро дітей: п’ять дочок і троє синів, в тому числі -Володимир та Дмитро⁶.

Це була, безсумнівно, прекрасна партія для сім’ї Фальц-Фейн, бо не зважаючи на свій статок, вони не могли зайняти відповідне високе місце у становому суспільстві, оскільки, на той час, були лише почесними громадянами без дворянського титулу. Схвалювала цей шлюб і мати Лідії, Софія Богданівна, ще й тому, що її сини: Володимир і Карл знехтували становими забобонами, вибравши собі пару за покликом серця. Про виваженість шлюбу свідчить також те, що Лідія наслідувала матір, яка взяла шлюб у тому ж досить зрілому віці.

Молодята здійснили подорож до Європи. На пам’ять від Риму в них залишилося чудове фото італійського фотографа д’Алессандрі, де Лідія та Дмитро разом в одному кріслі: молоді та безтурботні. Інша, одеська фотографія надзвичайно зворушлива. На ній — щаслива пара, вдягнена не так пишно як в Римі, але щира у своїй приязні один до одного⁷.

У них народилося троє дітей: Софія (1899-1982), Дмитро (1900-1982) і Микола (1903-1978)⁸.

Лідія була дуже прив’язана до своєї родини, саме це тісно сплело її долю з Херсонщиною. Вона проводила значний час у маєтку Преображенка Дніпровського повіту Таврійської губернії, який належав її матері (нині — с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області), брала активну участь у сімейних справах. На великій родинній фотографії початку XX ст. Лідія сидить у самому центрі, поряд з Катериною Достоєвською — невісткою Ф.І.Достоєвського, великого російського письменника, сестра якого, Ганна, доводилася невісткою Лідії, а поряд, над нею — голова сім’ї Фальц-Фейнів -Софія Богданівна. Чоловік Дмитро, перший зліва, запросто сидить на підлозі, що зайвий раз підкреслює приватність моменту — велика родина в котрий раз зібравшись разом, вирішила зробити фото на пам’ять⁹.

Цьому шлюбу судилося тривати одинадцять років. За свідченням членів родини Фальц-Фейнів, Лідія у ньому була нещасливою. Нам не відомі причини розлучення, бо Фальц-Фейни зберегли свою сімейну таємницю, тим паче, що родинні зв’язки між Фальц-Фейнами та Набоковими не припинилися і стали більш тісними в еміграції.

Другий шлюб був більш успішним, проте також недовгим. Десять років Лідія Едуардівна щасливо прожила з Миколою фон Пейкером, балтійським бароном, камергером, сусідом по її маєтку Любча. У них народилося дочка, яку назвали Лідія, на честь матері.

Діти Лідії Едуардівни зростали в Асканії-Новій та Преображенці. Змалку вони звикли до подорожей Європою. Та найбільше їх приваблювала Асканія-Нова. На фотографіях вони   із   задоволенням   позують разом з екзотичними тваринами асканійського зоопарку.

На фотографіях із дітьми Лідія — лагідна і турботлива, вона була прекрасною матір’ю. За свідченням Е.О.Фальц-Фейна, у буремні роки революції саме вона врятувала свою родину, організувавши втечу в 1918 р. до свого польського маєтку. Лідія та її брат Володимир намагалися також врятувати мати, Софію Богданівну, проте стара жінка, яка багато зробила для мешканців Преображенки, не могла повірити, що їй може загрожувати небезпека. У цьому ж, 1918 p., Лідія Едуардівна зазнала важкої втрати. Раптово, від інфаркту, вдалині від родини, помер її чоловік Микола. Смерть матері у 1919 р. стала знаковою для всієї родини, від звістки про її жахливу загибель помер другий брат Лідії Едуардівни -Олександр. А наступного року вона втратила старшого брата Фрідріха.

Ці події тяжко вразили Лідію. Від образу щасливої та усміхненої жінки майже нічого не залишилося. На фотографії родини, зробленій на похороні Ф.Е.Фальц-Фейна Лідію Едуардівну неможливо впізнати, настільки в неї стомлений та змарнілий вигляд¹⁰.

Проте Лідії Едуардівні потрібно було боротися за виживання своєї родини. Як більшість патріотів, родина Фальц-Фейнів не тримала гроші в закордонних банках. Тож маєток Любча у Польщі, викуплений у братів, став єдиним притулком для Лідії Едуардівни та її дітей.

Старша дочка Софія, яка мала дитяче ім’я Оня, вийшла заміж за Віктора Фацольда, офіцера-кавалериста із Баварії, сина Максиміліана Лоренцо Луї Фердинанта Фазалвда и Августи Кароліни Келте. У неї було двоє дітей — Микола (Котік) та Марина Фазольти. Марина одружилася з Борисом Ледковським¹¹.

Старший син, Дмитро, у 1917 р. закінчив Олександрівський ліцей, оженився в 1933 р. на Нінон Хольштром, шведці, дочці Йоганна Акселя Хольштрома, та переїхав жити до США¹².

Молодший, Микола, теж учився в Олександрівському ліцеї та не встиг його закінчити. Він отримав добру музичну освіту: його вчителями були композитор В.І.Ребіков та піаніст Ф.Бузоні. З 1933 р. Микола Дмирович переїхав до США, де здобув визнання як композитор та музикознавець, працював у ЮНЕСКО, є автором книг «Старі друзі і нова музика» (1951) і «Й.Стравинський» (1964). Він підтримував тісні зв’язки зі своїм відомим дядьком В.В.Набоковим¹³.

Микола Дмитрович був одружений чотири рази. Перший раз із Наташею Шаховською, від якої в нього в Стразбурзі народився син Іван, другий раз із Констанцією Холідей, від якої в нього в Нью-Йорку народився син Петро, третій раз з Патріцією Блейк, в четвертий раз з Маріс (Maris) Клер Моізет (Moisset), від якої в нього в Парижі народився син Олександр¹⁵.

Молодша дочка, Лідія, ще за життя матері одружилася з князем Святополк-Мирським і згодом переїхала до Касабланки, у неї народилася дочка Ірина¹⁶.

Таким чином родинне щастя повернулося до Лідії Едуардівни. Вона часто зустрічалася з своїми братами, що єдині вижили після революції: Володимиром, автором відомої книги про Асканію-Нову, та Миколою¹⁷.

Лідія Едуардівна Фальц-Фейн померла 16 листопада 1937 р. у Вільні у віці 66 років. «Спи спокійно, дорога матусю!» — написали її діти на простому гранітному пам’ятнику. А згодом події Другої світової війни розкидали їх по всьому світу.

У 1990 р. М.В.Ледковська, нащадок Лідії Едуардівни, разом із Б.С.Скадовським та Е.О.Фальц-Фейном приїхала в Україну. Вона дала інтерв’ю у місцевій пресі, у якому розповіла про родинні зв’язки між Фальц-Фейнами і Набоковими¹⁸. А в 1998 р. Е.О.Фальц-Фейн відвідав нащадків родини Набокових у Лос-Анджелесі, де зустрівся з онуком Лідії Едуардівни, Петром¹⁹.

Таким чином, через долю однією пересічної людини, на Херсонській землі переплелися долі особистостей, які залишили свій слід у людській історії.

---

ДЖЕРЕЛА

1. Державний архів Херсонської області (ДАХО), ф. Р — 4097, on. 1, спр. 246, арк. 20.
2. Данилевич Н. Барон Фальц-Фейн. Жизнь русского аристократа. — М., 2001. — С. 30.
3. Там само, с. 33, 34, 42.
4. ДАХО, ф. Р — 4097, on. 1, спр. 201, арк. 1, 2.
5. Данилевич Н. Барон Фальц-Фейн… — С. 42, 43.
6. Старк В.П. В.В.Набоков — родословные отражения / Набоков в родственном окружении // Набоковский вестник. — СПб., 1998. — Вып. 2. — С. 5-8.
7. ДАХО, ф. Р — 4097, on. 1, спр. 202, арк. 1, 2.
8. Там само, спр. 246, арк. 14.
9. Там само, спр. 210, арк. 16.
10. Там само, спр. 212, арк. 1.
11. Рыхляков В.Н. Родня Набоковых — Фальц-Фейны / Набоков в родственном окружении // Набоковский вестник. — Вып. 2. — СПб., 1998. — Вып. 2. — С. 113-114.
12. Там само.
13. Там само.
14. ДАХО, ф. Р — 4097, оп. 2, спр. 7.
15. Там само, on. 1, спр. 246, арк. 15 зв.
16. Там само.
17. Там само, спр. 210, арк. 7.
18. Там само, спр. 272, арк. 1.
19. Там само, спр. 172, арк. 1.