Поетичні сторінки
Юлія Миколаївна Бережко навчається в ліцеї при Херсонському державному педагогічному університеті.
Книжки і природа ще з дитинства стали її скарбницею натхнення і стимулом праці. Юлія постійно шукає такі образи, які змогли б передати її духовний світ і вірить, що найкращий твір — попереду.
Можливо, любов до поезії передалася через покоління: її далекою родичкою була Ярина Бойко — сестра матері Тараса Шевченка.
Юлія Бережко
(с. Чорнобаїека)
Гостинець вiд зайчика
Я пам’ятаю як в дитинстві тато
Приносив помідора нам і сальця,
Окраєць хліба та цибулі — небагато,
И казав: «Оце вам, мої донечки, від зайця».
І тут як тут в нас апетит з’являвся,
Бо хліб нам пахнув соснами з лісів,
З цим бутербродом заєць прудко мчався
І мого тата щедро пригостив.
Та марево це зруйнувала мати:
— Якого зайчика? З яких це ще лісів?
Цей бутерброд приніс з роботи тато,
Що на обід в конторі не доїв.
* * *
Ромашки на асфальті
Крізь трепані шрами асфальту.
На скупім сантиметрі землі
Жовтоока ромашка розкрила
Білі вії на сірому тлі.
Сонце руки її цілувало,
Вітерець її стан лоскотав
І листок із берези спустився —
Танцювати з ромашкою став.
Та недовгі були поцілунки —
Від сліпих і невмитих чобіт
На асфальті немов би сльозою
Залишився ромашковий слід.
Та новий промінець, як на диво,
Пробивається з латки землі,
Бо судилось буяти любові
На черствому та сірому тлі.
* * *
Фотографїї
Дивлюсь на фотографії в альбомі
І згадую і будні, і свята,
І посміхаються мені знайомі,
И минулі дні всього мого життя.
Чому у вас, дідусю, очі сумні?
Волосся посріблила вам зима,
Були ви роботящі та розумні…
Ми пам’ятаєм ще… Та вас уже нема.
А ти, Юрась, тут зовсім ще хлопчисько,
Ледь над вустами пробивається пушок.
Та правду кажуть: від життя смерть близько,
Зробить достатньо лиш єдиний крок!
А ви, Тамаро?.. Скільки літ минуло,
Як бачилися ми в останній раз?
Скажіть мені, чого ви досягнули,
Яке життя спіткало вас?
Товариші! О, як вас тут багато!
Та половина вже з життя пішла.
Якиме, Петре, Нато і Агато…
Злетіли в світ добра ви, а чи зла?
Хоч скільки вас, знайомих — кожен різний
О, люди! Марно вдома не сидіть!
Не гайте часу, і поки не пізно
Дзвоніть, пишіть листи і приїздіть!