Архівні установи Херсонщини: ретроспектива діяльності

Written by adminkordi. Posted in Константы № 12

Дмитро Ганченко
заступник начальника відділу організації та координації архівної справи
державного архіву Херсонської області

Система місцевих архівних установ складається з державних архівів областей, що зберігають документи постійно, архівів районного та міського рівнів. Останні, як правило – це архівні відділи районних державних адміністрацій і міських рад, з перемінним складом документів. На Херсонщині таких архівів зараз 21, за кількістю районів і міст обласного підпорядкування, історія їх та їхніх попередників, що в більшості своїй сягає ще довоєнних часів, подекуди складна, але досить насичена.

Говорячи про історію державних архівних установ на Херсонщині, слід найперше згадати про Херсонське окружне архівне управління, що було створене у 1926 році. Саме при ньому розпочалася архівна робота у районах, що зараз знаходяться у складі Херсонської області. Щоправда, тоді, у 20-і роки, не було самостійних архівних установ на місцях. Роботу з прийому та зберігання документів виконували працівники районних виконавчих комітетів та сільських рад (1). Відповідно окружне архівне управління вело листування з питань архівної справи з райвиконкомами, проводило перевірки стану діловодства і зберігання документів у райвиконкомах і сільрадах, який, на жаль, не завжди був задовільним. Архівний матеріал після закінчення терміну зберігання на місцях мав передаватися до окружного архівного управління. До 1930 року відноситься перша спроба створити районні архівні управління. Це був час ліквідації округів та відповідних окружних архівних управлінь. Згідно з заявою від 13 серпня 1930 року № 345, направленою Херсонським окружним архівним управлінням до окружного виконавчого комітету, при всіх райвиконкомах з жовтня мали бути створені районні архівні управління (2). Проте згадана заява, по суті, залишилася декларативною.

Згідно з постановою сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року, з черговою адміністративно-територіальною реформою, в радянській Україні було запроваджено поділ на області, у зв’язку з чим нинішні райони Херсонщини увійшли до складу Одеської та Дніпропетровської областей. Відбулися відповідні зміни і в системі архівних установ.  26 лютого 1932 року секретаріат ВУЦВК, розглянувши питання про систему архівних установ, у зв’язку з новим поділом, ухвалив організувати обласні архівні управління (3). Такі управління створювалися при президіях обласних виконавчих комітетів для керівництва архівним будівництвом на території відповідної області. Їм підпорядковувалися новостворювані обласні історичні архіви і державні історичні архіви, які існували на базі колишніх місцевих архівних управлінь. До мережі архівних установ республіки вперше включалися районні та міські архіви, що створювалися при районних виконавчих комітетах і міських радах. Основні напрями їх діяльності були визначені такими: контроль за постановкою архівної справи в державних і громадських установах, організаціях і підприємствах на території району або міста; зберігання архівних документів районного виконавчого комітету або міської ради та передача їх до обласних або державних історичних архівів; концентрація архівних матеріалів сільських, селищних, міських рад, державних та громадських установ і організацій; наведення довідок за архівними матеріалами. Районні та міські архіви утримувалися за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з цими перетвореннями Херсонське місцеве архівне управління було реорганізоване в державний історичний архів. Розпочався процес створення районних архівів. До початку діяльності обласних архівних управлінь контроль архівною справою на місцях здійснювали державні історичні архіви. У листі Херсонського державного історичного архіву від 20 березня 1932 року № 5, надісланого до райвиконкомів, пропонувалося негайно приступити до відведення та устаткування приміщень для зберігання архівних матеріалів, якщо досі така робота не була проведена; у цьому ж документі йшлося про необхідність призначення завідуючого районним архівом (4). Розпочався, нерідко складний, процес створення державних районних архівних установ. Ось що, наприклад, писав на адресу Херсонського архіву Високопільський районний виконавчий комітет (лист від 11 квітня 1932 року № 1/17): «при РВК відведено відповідне приміщення для архіву, де поки тільки зберігається архівний матеріал РВК та сільрад. Суми для утримання райархіву не виділені, тому що по нашому району не передбачений штатом архіваріус і крім того, район дотаційний ‹…›, а архів приводиться в порядок штатом обслуговуючого бюро РВК під керівництвом секретаря РВК» (5). Але, незважаючи на труднощі, архіви низової ланки створювалися. Вже у жовтні 1932 року до Херсонського історичного архіву надходять листи, підписані завідувачами Цюрупинського, Каховського, Великоолександрівського районних архівів (6).

15 липня 1932 року Центральне архівне управління УРСР видало постанову «Про порядок концентрації архівних матеріалів з міських і районних архівів до обласних і державних історичних архівів УРСР». У ній встановлювався 10-річний термін зберігання документів у районних і міських архівах, після закінчення якого вони, за згодою відповідних обласних архівних управлінь, підлягали передачі до обласних і державних історичних архівів (документи, датовані до 1925 року, мали передаватися негайно, відразу після їх виявлення) (7). Всі районні та міські архіви у відповідності з постановою закріплювалися за певними обласними та державними історичними архівами, причому часто ця підпорядкованість не співпадала з адміністративно-територіальним поділом. Так, Херсонський державний історичний архів приймав документи з Херсонського міського та Бериславського, Великоолександрівського, Голопристанського, Калініндорфського, Каховського, Скадовського, Снігурівського, Цюрупинського, Хорлівського районних архівів (всі зазначені райони входили до складу Одеської області) та райархіву Високопільського району, що належав тоді Дніпропетровській області. Архіви інших районів, що входили до складу Дніпропетровської області – Великолепетиського, Генічеського, Нижньосірогозького та Новотроїцького – передавали архівні матеріали до Мелітопольського державного історичного архіву (8).

Але такий порядок протримався до чергових змін в адміністративно-територіальному устрої (на півдні України було створено Миколаївську та Запорізьку області) та в системі архівних установ. У березні 1939 року архівні установи УРСР перейшли у відання органів НКВС (9). Обласні історичні архіви республіки підпорядковувались начальникам управлінь НКВС областей; міські і районні архіви – начальникам міських і районних відділів НКВС УРСР. Таким чином, напередодні війни на території нинішньої Херсонської області діяв Херсонський державний історичний архів, який підпорядковувався Миколаївському обласному управлінню НКВС, та 19 районних архівів, 14 з яких були на території Миколаївської, 5 – Запорізької областей.

За часів Великої Вітчизняної війни архівні установи України було евакуйовано до РРФСР, хоча, зрозуміло, перевезти всі архівні документи не було змоги. На окупованих територіях функціонували архівні установи – так, простежується діяльність Херсонського міського архіву, що підпорядковувався тоді відділу освіти міської управи. Майже до середини 1943 року штат архівної установи налічував усього 2 особи – архівіст і комендант, двічі архіву доводилося міняти адресу. В 1943 році було призначено директора міськархіву, збільшено штат (10). На жаль, не збереглося відомостей щодо кількості документів, що були наявні в архіві, наскільки проводився прийом нових. Втім, у березні 1942 року в газеті окупаційної влади «Голос Дніпра» було опубліковано оголошення про приймання архівних документів «як існуючих раніш установ, так і матеріали ліквідованих установ» (11).

З поверненням радянської влади відновлювалася довоєнна система управління, в тому числі – архівними установами. Згідно з інструкцією НКВС УРСР від 26 квітня 1943 року № 001/с з організації роботи держархівів у районах України, звільнених від окупації, наказувалося негайно створити районні архіви НКВС (12). Контроль за діяльністю зазначених райархівів здійснювали відділи держархівів обласних управлінь НКВС.

Найпершим завданням, наданим райархівам НКВС, був збір усіх документальних матеріалів, що накопичилися за часи німецької окупації. До таких матеріалів належали документи окупаційних органів влади – місцевих управ, поліції, судових органів, а також учбових і медичних закладів, промислових і сільськогосподарських підприємств, культурних товариств, що у повоєнних радянських документах називалися «націоналістичними» («Просвіта» тощо). Обов’язковому збиранню підлягали також періодичні видання, агітаційні матеріали (як німецькі, так і радянські), документи партизанського руху, радянських підпільних організацій (13). Зібрані документи передавалися до відділу держархівів УНКВС по Херсонській області. Наведу витяг з розписки, датованої 12 квітня 1945 року, за якою передано матеріали з Великоолександрівського райархіву: «Отримано брошури “Русская освободительная› армия” – 76 шт., “Чому я ворог більшовицької влади›” – 85 шт., “Боротьба проти більшовизму, обов’язок кожного патріота” – 152 шт., “Что скрывает советская власть от народа” – 3 шт.; підручники: польські, німецькі, українські – 25 шт.; книги: релігійного характеру – 6 шт., з історії – 15 шт.» (14). На жаль, залишається тільки припускати, куди пізніше зникла ця цікава література.

Незважаючи на одну з вимог вищезгаданої інструкції № 001/с щодо забезпечення районних архівів придатними для зберігання документів приміщеннями, вирішення цього питання часто затягувалося. Так, наприклад, в акті від 30 червня 1945 року  за результатами перевірки діяльності Великоолександрівського райархіву, зокрема, вказано: «Приміщенням райархів не забезпечений. Документація райархіву зберігається у спільній шафі з паспортним столом» (15). Тривалий час штат архівних установ районного рівня обмежувався однією людиною – власне начальником архіву, що не давало змоги вирішувати всі нагальні проблеми.

В цілому, повоєнну структуру державних архівних установ на Херсонщині (як і по всій УРСР) складали обласний державний історичний архів, відділ держархівів УНКВС по області та районні архіви НКВС (з 1946 року – МВС). У червні 1960 року відбулася передача архівних установ України з системи МВС УРСР у відання Архівного управління при Раді Міністрів УРСР (16). Відповідно міські та районні архіви увійшли до складу місцевих виконавчих комітетів. Керівництво їхньою роботою відтоді (і до ліквідації у 1988 році) здійснював архівний відділ виконкому обласної ради. Архіви міст обласного підпорядкування та районів керувалися постановою Ради Міністрів УРСР від 3 січня 1959 року № 20 «Про затвердження Положення про районні і міські державні архіви». На той час містами обласного підпорядкування були Херсон і Нова Каховка, з 1972 року стала і Каховка.

Кількість районних архівів змінювалася в ході неодноразових адміністративно-територіальних реформ. Так, з 1946 по 1958 рік існував Новомаячківський район, до 1958 року – Калінінський, до 1962 – Сиваський. По суті, сучасне районування Херсонщини встановилося тільки наприкінці 1966 року. Звичайно, ці перетворення вносили певні незручності у роботу державних установ, особливо районних. Однак, незважаючи ні на що, архівна справа в області розвивалася. Так, у 1962 році при державних архівах було створено госпрозрахункові групи, завдяки чому поліпшився стан упорядкування документів в установах і організаціях. Протягом 1966 – 1970 років 8 районних архівів отримали нові приміщення (17). Публікації про роботу районних і Херсонського міського архівів з’явилися на сторінках журналу «Архіви України» (18). У 1970 році Херсонському міському держархіву було присвоєно звання «Заклад високої культури» (19). Слід зазначити про різноманітність форм організаційної роботи, що проводилися з архівними установами низової ланки. Кілька разів на рік архівний відділ облвиконкому організовував конференції, обласні семінари-наради, кущові семінари. Проводилися огляди міських і районних архівів з визначенням переможців. Регулярно в місцевих архівах (зазвичай не менше п’яти на рік) проводилися комплексні перевірки, з результатами перевірок ознайомлювали голів відповідних виконкомів. Організовувалися курси підвищення кваліфікації для співробітників архівів низового рівня. Так, у 1979 році тематикою курсів було визначено роботу госпрозрахункових груп. Завідувачі архівів і працівники госпрозрахункових груп складали заліки з питань програми, виконували практичні та контрольні роботи (20). Комісією проводилися атестації завідувачів районних і міських архівів.

Визначною подією в розвитку архівної справи Херсонщини стало створення першого архіву для зберігання документів з особового складу. Ще постановою Ради Міністрів УРСР від 9 червня 1970 року № 301 «Про заходи з покращення архівної справи в міністерствах, відомствах і державних архівах республіки» було рекомендовано організувати функціонування об’єднаних відомчих архівів з особового складу на госпрозрахункових началах. Втім, на практиці створення таких архівів на районному рівні затягувалося головним чином через фінансові труднощі. Врешті-решт, врахувавши можливості районів, вивчивши досвід створення відповідних архівів в Азербайджані та Орловській області Росії, архівний відділ виконкому Херсонської обласної ради зупинився на доцільності створення об’єднаного міжвідомчого архіву з особового складу на госпрозрахункових началах у Верхньорогачицькому районі. З відповідним клопотанням виконком обласної ради звернувся до Ради Міністрів УРСР (21). Незабаром, після отримання позитивної відповіді, було прийнято рішення виконкому Херсонської обласної ради від 10 листопада 1977 року № 595/21 «Про створення районних об’єднаних міжвідомчих архівів по особовому складу», згідно з яким організовувалася така установа у Верхньорогачицькому районі, затверджувалося типове положення про міжвідомчий архів (22). Міжвідомчий архів мав статус самостійної юридичної особи та підпорядковувався безпосередньо керівництву виконкому районної ради. План роботи архіву затверджувався секретарем виконкому районної ради, звіт за виконання плану надавався архівному відділу виконкому обласної ради. Утримувався архів на спеціальні кошти, отримані ним від установ і організацій району. Цим же рішенням облвиконкому було затверджено і штат міжвідомчого архіву Верхньорогачицького району – науковий співробітник і старший архіваріус (23); методичне керівництво роботою міжвідомчого архіву, згідно з типовим положенням, здійснював завідувач районного державного архіву.

З 1990 року, незабаром після ліквідації архівного відділу облвиконкому, управління архівною справою в області забезпечує Державний архів області. Відповідно до затвердженого рішенням виконкому обласної ради від 19 січня 1990 року № 17 Положення про державний архів Херсонської області він «здійснює організаційно-методичне керівництво роботою державних архівів на території області з усіх напрямків їх діяльності» (24). У 1993 році було прийнято Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи», у статті 11 якого передбачено у структурі місцевих державних архівних установ міські державні архіви та архівні відділи районних державних адміністрацій (у редакції Закону 2001 року у статті 28 згадуються архівні відділи райдержадміністрацій, у статті 29 йдеться про функціонування архівів міст обласного підпорядкування шляхом делегування повноважень органів виконавчої влади). У 1998 році до складу обласної державної адміністрації увійшов державний архів області, у новому положенні про який (у редакції 2002 року) зазначено, що він здійснює науково-методичне керівництво і контроль за діяльністю архівних відділів районних державних адміністрацій і міських рад. Як зазначалося вище, в області 21 така установа – 18 архівних відділів райдержадміністрацій і 3 – міськрад. У штаті архівних відділів області – 2-4 співробітники. Ще до 2002 року ситуація у цьому відношенні була гіршою – в деяких архівах кількість працівників складала одну особу (такий стан справ, на жаль, досі зберігається у більшості областей). Приміщення архівів зазвичай розміщуються в одному будинку з іншими організаціями, рідше їм належить уся споруда повністю (прикладом є архівні відділи Скадовської, Цюрупинської районних державних адміністрацій, Новокаховської міськради). Станом на 01 січня 2006 року загальна площа архівосховищ архівних установ низової ланки складає 2018,11 м?, вони загальною сумою містять 433354 од. зб. Покращується, хоча й не дуже швидкими темпами, матеріально-технічна база архівів – періодично проводяться ремонтні роботи, більшість архівних установ низової ланки зараз оснащена комп’ютерною технікою. На цей час триває процес прийняття районних програм розвитку архівної справи на 2006 – 2010 роки, які мають покращити стан фінансування галузі на місцях. Держархів області постійно надає методичну і практичну допомогу архівам низової ланки, періодично проводить перевірки їх діяльності. Збережено традицію проводити семінари (обласні або кущові) з питань розвитку архівної справи з начальниками архівних відділів. У травні 2004 року відбувся семінар-практикум з питань впровадження Основних правил роботи державних архівів України за участю заступників голів райдержадміністрацій і заступників міських голів, відповідальних за організацію архівної справи.

Окремо слід згадати і про архіви по відокремленому зберіганню документів з особового складу, так званих трудових архівів. Протягом 90-х – на початку 2000-х років на Херсонщині, крім ще існуючого тоді Верхньорогачицького об’єднаного міжвідомчого архіву, були створені трудові архіви при архівному відділі виконкому Херсонської міської ради (у 1998 році) та у м. Нова Каховка (у 2003 році). Певною мірою прискорився хід створення подібних архівних установ після видання наказу Державного комітету архівів України від 20 травня 2004 року № 58 «Про затвердження Примірного положення про Трудовий архів» та розпорядження голови обласної державної адміністрації від 10 серпня 2004 року № 857 «Про створення в області трудових архівів». Станом на 01 листопада   2006 року трудові архіви діють у містах обласного підпорядкування (Херсон, Каховка, Нова Каховка) і 11-ти районах області (Бериславський, Білозерський, Великоолександрівський, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Каховський, Нововоронцовський, Новотроїцький, Скадовський і Чаплинський), у процесі створення архіви ще 4-х районів (Великолепетиський, Горностаївський, Каланчацький і Цюрупинський). Серед найнагальніших проблем, які сьогодні хвилюють архівістів районної ланки і потребують розв’язання, – необхідність поліпшення умов зберігання документів, а також той факт, що державний архів області, припинивши у зв’язку зі стовідсотковим завантаженням прийом документів від райархівів, формує перспективу перетворення їх на архівні установи з постійним складом документів.

---

ДЖЕРЕЛА

1. Див., напр., Державний архів Херсонської області (далі — ДАХО), ф. Р-733, оп. 1, спр. 38; 82.
2. ДАХО, ф. Р-733, оп. 1, спр. 67, арк. 23.
3. Мітюков О.Г. Радянське архівне будівництво на Україні (1917 – 1973)/ Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР. – К.: Наукова думка, 1975. – С. 104.
4. ДАХО, ф. Р-735, оп. 1, спр. 2, арк. 1.
5. Там же, арк. 7.
6. Там же, арк. 26; 27; 29.
7. Там же, арк. 15.
8. Там же, арк. 18; 19зв; 20.
9. Мітюков О.Г. Вказ. праця – С. 126.
10. ДАХО, ф. Р-1616, оп. 1, спр. 5, арк. 1.
11. Голос Дніпра – 1942, 10 березня – № 50; ДАХО, ф. Р-1616, оп. 1, спр. 3, арк. 2.
12. ДАХО, ф. Р-3805, оп. 1, спр. 4, арк. 3.
13. ДАХО, ф. Р-2751, оп. 1, спр. 2, арк. 11.
14. ДАХО, ф. Р-2885, оп. 1, спр. 6, арк. 3.
15. ДАХО, ф. Р-2885, оп. 1, спр. 8, арк. 1.
16. Мітюков О.Г. Вказ. праця – С. 189.
17. Карпова А.В. З історії розвитку архівної справи на Херсонщині // Південний архів. Зб. наук. праць. Істор. науки. – Вип. 6. – Херсон: Айлант, 2001. – С. 5 – 13.
18. Див. Иваненко Е. Подготовка и прием документальных материалов из учреждений (Из опыта работы Херсонского горгосархива) // Архіви України – 1956 — № 4 – С. 51-53; [Організація в райдержархівах Херсонської області методичних кутків] // Архіви України – 1951 — № 3 – С. 47; Шапіро А. Робота Цюрупинського районного архіву // Архіви України – 1968 — № 6 – С. 56-57.
19. ДАХО, ф. Р-3862, оп. 1, спр. 968, арк. 2.
20. ДАХО, ф. Р-3862, оп. 3, спр. 54, арк. 26.
21. ДАХО, ф. Р-3862, оп. 1, спр. 1017, арк. 2.
22. ДАХО, ф. Р-1979, оп. 13, спр. 533, арк. 55-59зв.
23. Там же, арк. 61.
24. ДАХО, ф. Р-2011, оп. 1, спр. 817, арк. 3зв.