Біля витоків Чорноморського флоту
Зоря Орлова
Почесний член Спілки архівістів України
26 травня 1779 року, через півроку після заснування фортеці, міста, порту Херсон, на одній з перших верфей закладено лінійний корабель, первісток майбутнього Чорноморського флоту — «Слава Катерини».
Головний будівничий міста, фортеці, флоту, засновник Херсона генерал-цейхмейстер, генерал-поручик Іван Абрамович Ганнібал сповіщав про цю знаменну подію президентові адміралтейств-колегії графу Івану Григоровичу Чернишову:
«…Выполняя повеление его светлости князя Григория Александровича [Г.О.Потьомкіна]. Употребил я всевозможное старание к начатию первого в здешних местах военного корабля, которой в самый день отбытия сего курьера с обыкновенным обрядом, помощью Божею в славу имени великой нашей государыни заложен..» (1)
У відповідь на рапорт І.А.Ганнібала, президент адміралтейств — колегії писав:
«Государь мой Иван Абрамович! Я получил письмо Вашего превосходительства коим уведомляли меня о заложении 60 пушечного корабля (2), за что Вас, государя поздравляю с сим щастливым началом Ваших трудов» (3).
«Мой дед строил Херсон», — писав про І.А.Ганнібала великий російський поет О.С.Пушкін.
Указом Катерини II від 25 липня 1778 року «построение новозаводимого на Днепре при урочище Александровском Шанце города Херсона с надлежащими укреплениями, и в оном верфи и адмиралтейства, за благо и нужно Мы нашли препоручить нашему генерал-цейхмейстеру Ганнибалу…» (4). Восени 1778 року Ганнібал приїхав у Херсон і 19 жовтня «в крепостные и двух корабельных эллингов работы вступил» (5).
Шлях корабля від закладання до виходу в море був довгий і важкий. Не вистачало лісу, інструментів, залізних виробів, а головне, не вистачало людей, спеціалістів-суднобудівників, тесль, ковалів, майстрових людей. Іван Абрамович у кожнім рапорті-листі намісникові краю князеві Г.О.Потьомкіну скаржився на «малолюдство» у Херсоні, просив направляти в Херсон робітників, рекрутів-солдатів, яких можна навчити майстерності.
На час призначення в Херсон І.А.Ганнібалу було вже 43 роки (народився 5 червня 1735 р.). За плечима нелегке життя військового моряка, учасника російсько-турецьких воєн, морських боїв. У 1770 році, командуючи десантним морським загоном, узяв після 6-денного бомбардування турецьку фортецю Наварин, відзначився при виготовленні брандерів (десантних суден) і «мистецьким керуванням артилерійським вогнем», сприяв знищенню турецького флоту (6).
Пушкін писав про Ганнібала: «Пред кем средь Чесменских пучин громада кораблей вспылала и пал впервые Наварин».
Моряк, будівельник фортеці, засновник міста-порту; нескінченно відданий своїй справі, обов’язку, такою була людина, що стояла біля витоків Херсона, заснування нового краю на півдні України.
У колекції фотокопій документів із історії Херсонщини, що зберігається в державному архіві області, небагато рапортів-доповідей І.А.Ганнібала, в основному, вони опубліковані у виданнях, присвячених 200-річчю Херсона, газетних публікаціях. Ми в даному повідомленні не ставили собі за мету повторити їх, наша задача — простежити шлях першого лінійного корабля «Слава Катерини» від закладання до виходу у світ. На жаль, генерал-поручик І.А.Ганнібал не побачив настільки бажану йому подію, його вже не було в Херсоні.
Будівельний матеріал — ліс — сплавляли здалеку, він йшов по Березині, Сожу, Дніпру, а на шляху чекали грізні Дніпровські пороги. Іван Абрамович Ганнібал на шляху в Херсон оглянув пороги і знайшов, що «оные такого уважения, как заключают, конечно, не заслуживают», що вони не можуть бути перешкодою на шляху доставки лісу. Але Дніпро потрібно було досліджувати, і Ганнібал одну за одною посилав команди моряків для пошуку фарватеру, маючи на увазі майбутню проводку кораблів.
Діяльність Ганнібала в Херсоні була багатогранна, він очолював будівництво першої фортеці, Херсонської, на кордоні з Туреччиною.
«Для крепостной артиллерии поныне сюда доставлено пушек разного калибра 21 мортира, фальконетов 3-х фунтовых 20…» -повідомляв Іван Абрамович Потьомкіну. Займався облаштуванням міста: «Светлейший князь…, — звертається Ганнібал до Потьомкіна, — …осмелюсь еще представить не соизволите ли приказать заблаговременно обмежевать к сему городу часть довольной земли, как для выгоды будущих жителей и служащих, так и на раздачу под селений казенных и вольных мастерских слобод, которых иметь за весьма нужное почесть можно» (7).
Ганнібал вважав, що сорок тисяч десятин землі, відведених «под дачу» м.Херсону, недостатньо, що межа міста повинна бути від устя р.Інгульця до р. Бугу (8).
Немає жодного рапорту-повідомлення, де б не було слів про нестатки, турботу про «служителів», матросів, солдатів-будівельників міста і кораблів. «Служители все помещены в изрядно отделанных землянках, спокойны, но и для трех тысячах человек имею оных в готовности…», — це в одному з перших рапортів.
Повні тривог, хвилювань, суворих буднів перших будівельників, рапорти передають інтенсивний темп життя молодого міста, його засновників. «В адмиралтействе…, -пише Ганнібал, — …еленги строятся с желаемой поспешностью и один из оных на сих днях с плотинов и пристанями строением окончится… вся обширность укрепления [крепости] валом уже обнесена…» (9).
Корабельним майстром, як ми б тепер сказали, головним інженером, що очолив будівництво корабля «Слава Катерини», був полковник (бригадир, обер-інтендант) С.Афанасьєв, а будівельниками — охтенські теслі, тульські «залізних справ» майстри, солдати-рекрути.
26 січня 1783 року І.А.Ганнібал у повідомленні графові Чернишову писав: «Здесь на верфи, по высочайшему Ее И.В. повеления строются 7 кораблей 66 пушечные, которые и должно в нынешнем году совсем к спуску приготовить, а к ним и все надлежащие мелкие суда и камели надобно построить, почему в силе именного Ея И.В. повеления для поспешности в строении об его светлости князя Г.А.Потемкина из С.-Петербурга вольнонаемных плотников более 700 человек уже сюда прислано, и еще почти каждый день в партиях прибывают, а показателей при всем том строении весьма недостаточно… А хотя в прошлом 1781 году от адмиралтейской коллегии и прислано ко мне было всех чинов 618 человек, но из них и из прежде бывших у меня в ноябре месяце 1781 года по сие число умерло и бежало 130 человек…» (10).
Відповідь адміралтейств-колегії на це повідомлення І.А.Ганнібала була сухою і суворою, йому вказували, що крім Херсона йде суднобудування в Санкт-Петербурзі, Кронштадті, Архангельську, Казані і «по вышеписанным причинам совершенный недостаток в мастеровых людях конечно быть должен… а для укомплектования недостающих столь способных людей, как того искусство во всяком мастерстве требует, получить всех вдруг не можно, поелику всякое искусство приобретается довольным временем упражнения…», тобто досвідом. Однак, у Херсонське адміралтейство направили 300 солдатів-рекрутів з Казані, щоб зробити з них суднобудівників. Чи дійшли рекрути до Херсона або також, хто міг, утікав по дорозі, знаючи, що їх чекає зла 25-літня служба, нам невідомо (11).
Спочатку 1783 р. життя І.А.Ганнібала в Херсоні різко змінилося. Усе, що в ці перші роки в Херсоні виникло: і фортеця, і перші елінги, і перші будинки, банківська і поштова контори, і торговельні заклади, і межування — поділ міста на три райони-форштадти, і закладання фортечного собору — церкви в ім’я Святої великомучениці Катерини — Катерининського собору, — усе в цьому місті зв’язане зі славним ім’ям І.А.Ганнібала. Але чимось не догодив генерал-поручик Потьомкіну, хоч був він досить спокійної вдачі, в матір — напівшведку-напівестонку. У березні 1783 року надійшов ордер Г.О.Потьомкіна, яким приписувалося Ганнібалу прибути в С.Петербург «для поручения ему особой комиссии».
Важко було Івану Абрамовичу залишати своє дітище — південне місто, маєток, заведений під Херсоном — Іванівку (згодом Белозерка), друзів-соратників. Ганнібал помер 12 жовтня 1801 року, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі. На надгробку висічена епітафія:
«Зной Африки родил,
Хлад кровь его покоил.
России он служил,
Путь к вечности устроил.
Стенящие о нем родня его и близки
Сей памятник ему с усердием воздвигли…»
Шляхетність, чесність, доброта — ці риси згадували всі сучасники І.А.Ганнібала. Він жив по сусідству з родиною брата, що кинув дружину і дочку — і до кінця життя допомагав племінниці — Надії Осипівні Ганнібал, майбутній матері О.С.Пушкіна.
Функції Ганнібала — єдиноначальника, що керував цивільним, військовим і морським будівництвом, були розділені. Фортечне і цивільне будівництво було доручено Катеринославського пікинерного полку полковникові Гаксу, а командувати флотською частиною в Херсон був призначений віце-адмірал Федот Олексійович Клокачов.
Полковник Гакс незабаром був зміщений зі своєї посади і з 1 лютого 1784 р. головним будівничим фортеці і міста Херсона призначений полковник Микола Іванович Корсаков, талановитий інженер, що склав перший план міста-фортеці Севастополя.
Але повернемося до флоту, до будівництва перших кораблів у Херсоні. В ордері капітанові над портом Херсоном І.Т.Овцину від 11 травня 1783 р. віце-адмірал Ф.О.Клокачов писав: «Я определен … здесь в Херсоне на место господина генерал-поручика и кавалера Ганнибала над флотской и адмиралтейской частью командиром … » (12).
Ім’я Ф.О.Клокачова було широко відоме у флоті. Ще до офіційного входження
Криму до складу Росії, 11 січня 1783 р. віце-адмірал Клокачов, герой Чесменської битви, був призначений командувати «заводимым флотом на Черном и Азовском морях». 2 травня 1783 p. Клокачов привів з Керчі в бухту Ак-Тіар (Ахтіар — Біла Скеля), майбутній Севастополь, 11 кораблів Азовської флотилії. У архівній колекції зберігається лист Федота Олексійовича президентові адміралтейств-колегії графові І.Г.Чернишову про Ахтіарську (Севастопольську) бухту: «… Непримину вашему сиятельству донесть, при самом входе в Ахтиарскую гавань дивился хорошему с моря положению. А вошедши и осмотревши могу сказать во всей Европе нет подобной сей гавани. По положению величиной и глубиной можно в ней иметь флот до ста линейных судов. Ко всему тому натура такие устроила лиманы, что сами по себе отделены на разные гавани, то есть на военную и купеческую… без собственного обозрения нельзя поверить, чтоб так сия гавань была хороша.. .» (13).
За наказом Клокачова капітан-лейтенант Берсеньов склав карту Ахтіарської бухти, яку відправили в адміралтейств-колегію.
Ф.О.Клокачов (1732-1783), як і І.А.Ганнібал, з ранньої юності учився у військових навчальних закладах, 19-літнім юнаком закінчив Академію морської гвардії, плавав на кораблях Балтійського флоту, брав участь у Семирічній і Російсько-Турецькій війнах. Командував практичною ескадрою Балтфлота, із січня 1783 р. став першим командуючим Чорноморського флоту. Клокачов — засновник Севастополя.
Погожим ранком 2 травня 1783 р. ескадра Клокачова ввійшла в Ахтіарську бухту, цей день вважається днем створення Чорноморського флоту.
Рішення Клокачова організувати в Севастополі не тільки військово-морську базу, але і верфі тоді було нездійсненним, занадто дорогою була доставка туди будівельних матеріалів; головним центром кораблебудування залишався на півдні порт Херсон. Саме туди «сухим шляхом» і відправився 8 травня віце-адмірал, передавши ескадру контр-адміралові Ф.Ф.Макензі.
У першому повідомленні князеві Г.О.Потьомкіну з Херсона Клокачов повідомляв: «… Флотскую и адмиралтейские команды нашел под управлением господина капитана первого ранга Овцына…, — і далі, перелічуючи усе, що бачив в адміралтействі, узагальнює, — словом сказать сей порт нашел в бедном и беспорядочном состоянии, крайние чувствую хлопоты и заботу, чего со мной еще во всю службу не повстречалось…» (14).
Рішучий, діяльний, віце-адмірал уживає термінових заходів для виправлення ситуації, що склалася. Він повідомляє Потьомкіну, що для «порядочного течения отныне экономических дел» заснував контору над портом (тобто портове управління). Не кращими були і справи з будівництвом кораблів. З представленої Клокачову корабельним майстром С.Афанасьєвим доповіді — «екстракта» про споруджувані кораблі видно, що більшість з них «за гнилостью» підлягає ремонтові: «… 60 пушечный «Слава Екатерины» заложен 1779 года, того ж года и набор набран, но ныне за гнилостью перетембируется» (15).
Клокачов з гіркотою пише графові І.Г.Чернишову, ремствуючи на жалюгідний стан будівництва: «… Признаюсь вашому сиятельству и мне усердно желательно достичь послужить на настоящем корабле в Черном море, чем было себя, едучи к здешнему командованию и обнадеживал, однак случилось, что надобно еще для себя наперед корабль построить» (16).
66-гарматний лінійний корабель «Слава Катерини» інтенсивно будувався. 12 червня 1783 року Клокачов повідомляв в адміралтейств-колегію: «Строящийся здесь корабль, хотя прежде и был назван «Екатерина», но князь Григорий Александрович ныне наименовал «Слава Екатерины» (17).
Потім, у 1788 році, Г.О.Потьомкін повелів перейменувати 66-гарматний лінійний корабель у «Преображение Господнє» і вже під такою назвою корабель брав участь у морських боях ескадри Ф.Ф.Ушакова.
А 16 вересня 1783 р. Федот Олексійович рапортував: «По повелению князя Григория Александровича Потемкина, построенный здесь 66-пушечный корабль, именуемый «Слава Екатерины» сего сентября 16 числа в присутствии его светлости принца Фридрих Вильгельм герцога Виртемберх-Штудгардского и прочего здешнего общества; при помощи Божией спущен на воду благополучно» (18).
Командиром корабля був призначений капітан I рангу граф Марко Іванович Войнович.
До спуска корабля на воду Войнович обіймав якийсь час посаду капітана над портом Херсоном, замість звільненого І.Т.Овцина. Ось як Войнович описував в адміралтейств-колегію свою «службу»: «Сижу здесь и за красным сукном подписываю указы, определения, премемории … да и разные подряды делаю: и хотя я никогда не думал матросскую свою любезную должность мешать с приказными хлопотами, но вижу, хотя и скучно, но не дурно знать, как поворачивают нашей братьею. Однакож совсем тем с нетерпеливостью ожидаю своего приемника, капитана над портом, чтоб паки о любезном своем ремесле думать, к коему привык и которое для меня столь лестно» (19).
Змінив Войновича на посаді капітана над портом капітан бригадирського рангу А.П.Муромцев, що прибув з Архангельська.
Незважаючи на спуск, вийти в море корабель «Слава Катерини» не міг, занадто багато «огріхів» виявилося в судні.
У ці місяці прийшла в Херсон страшна східна гостя — чума. Адмірал Клокачов повідомляв адміралтейському начальству про епідемію, називав її «моровой язвой», «прилипчивой заразительной» хворобою. Сильно постраждало від епідемії населення Херсона, флотські, адміралтейські команди. Практично призупинилися роботи на верфях. Хвороба стала головним ворогом споруджуваних кораблів, скільки і які були лікарі в херсонських госпіталях, ми не знаємо, а відомості (неповні) про смертність у флотських командах і серед солдатів гарнізону приводяться в рапортах адмірала Ф.О.Клокачова. Тільки в серпні 1783р. у флотській і адміралтейській командах померло 3606 чоловік (20).
У ці важкі дні в Херсон на будівництво корабля «Святий Павло» привів команду з 700 матросів і 3000 майстерових капітан II рангу Ф.Ф.Ушаков.
Рапорт капітана і кавалера Ушакова з описом заходів, вжитих ним для порятунку команди моряків від епідемії, план табору ушаковців, подяки командування капітанові Ушакову зберігаються в колекції фотодокументів і неодноразово публікувалися, тому не будемо повторюватися, і все-таки хочеться ще раз навести слова Федора Федоровича: «… не только не допустил между вверенными мне служителями [моряками] усилиться опасной болезни, в самой скорости пресек оную… сохранил счастливым выпользованием при команде» (21).
Ф.О.Клокачов, що як і Ф.Ф.Ушаков, незважаючи на епідемію, щодня відвідував елінги, намагаючись хоч якоюсь мірою підтримувати корабельні роботи, заразився і помер від «прилипчивой болезни» у Херсоні 27 жовтня 1783 р. Ховав його Ф.Ф.Ушаков, що служив із Клокачовым в ескадрі адмірала С.К.Грейга під час Середземноморського походу.
Знавці, історики флоту називали адмірала Клокачова «самым образованным и порядочным человеком» у тодішньому російському флоті. У фонді Херсонської губернської креслярні є документи про відвід 26 липня 1783 р. землі адміралові Клокачову в районі села Кизій Мис. Мріялося, мабуть, адміралові завести маєток на півдні, населити його, вирощувати багаті врожаї, але не судилося… (22)
Недовго, усього лише більш півроку прожив Клокачов у Херсоні, але його трудами створено було управління Херсонського порту – контора над портом, будувалися кораблі, прокладений фарватер, він мужньо боровся з епідемією чуми, під його керівництвом створений був морський госпіталь, у якому «пользовали» «служителей», матросів.
У Севастополі, засновником якого він вважається, у 2000 році міська рада прийняла рішення про найменування набережної західного берега Артилерійської бухти — набережною Федота Клокачова. На початку набережної встановлений обеліск із написами — «Набережная вице-адмирала Ф.А.Клокачова (1733-1783), названа именем одного из основателей Черноморского флота». Висота пам’ятника 5 м 10 см. Автор проекта — заслужений архітектор України А.Л.Шеффер. (П.Спиридонова, зав. сектором Музею героїчної оборони і визволення Севастополя).
У Херсоні пам’ять флотоводця не увічнена.
У листопаді 1783 р. командуючим Чорноморським флотом, керівником будівництва кораблів у Херсоні призначений віце-адмірал Яків Пилипович Сухотін. В указі зазначалося: «Вице-адмирала Сухотіна отправить на Черное море для командования тамошним флотом на место покойного вице-адмирала Клокачова» (23).
У ордері (наказі) Г.О. Потьомкіна про це призначення йшлося: «Известное Ваше в службе ее императорского величества усердие… неутомимость в трудах были виною… избрания Вашего к начальствованию флотом Черноморским… — і далі настанова адміралу, — … главнейшее ваше попечение устремить на строящиеся корабли и прочие суда в Херсоне… чтобы работы сии сколь возможно шли поспешно… и посему пребывание ваше нужно в Херсоне…» У наказі особлива увага звертається на «соблюдение предосторожностей против заразительной болезни…». Потьомкін наказує Сухотіну рапортувати про роботи щотижня (24).
Призначення Сухотіна викликало підвищену увагу адміралтейського начальства. Президент адміралтейств-колегії граф І.Г.Чернишов писав, що Сухотін перебуває в підпорядкуванні тільки Потьомкіна і спілкуватися з ним потрібно тільки листами «к сохранению доброго порядка и дружеского согласия, как выше сказал, что имеет состоять под командой одного князя Потемкина, то и будет обо всем писать письмами», а не рапортами! Листа Сухотіна графові Чернишову, до якого він ставився подружньому, і знаходяться в нашій колекції.
Я.П.Сухотін, третій, після І.А.Ганнібала, адмірал, що очолив будівництво Чорноморського флоту в Херсоні. Походив Я.П.Сухотін (1725-1790) зі стародавнього дворянського роду, були серед його предків, а потім і нащадків і моряки, і воєноначальники, і люди науки, а Яків Пилипович у віці ледве більше двадцяти років закінчив морську академію, служив у Балтійськом флоті. У 70-і роки відряджений в Азовську флотилію, зробив промір і опис Азовського моря, під час російсько-турецької війни, командуючи загоном кораблів, завдав значних утрат турецькому флотові, нагороджений був орденом Св. Георгія IV ступеня з написом «За храбрость». У 1779 році, командуючи ескадрою, здійснив тривале плавання по Середземному морю. Після повернення до Росії, Сухотін служив в адміралтейств-колегії, одночасно командуючи «Практической» ескадрою, задачею якої було навчання мічманів і нижніх чинів — матросів. У грудні 1783 року, вже в чині віце-адмірала, ставши командуючим Чорноморським флотом, приїхав у Херсон. Деякі із збережених листів Сухотіна переносять нас у далеку епоху, у дні, коли зійшов «з камели» у Херсоні перший корабель.
«Прилипчивая болезнь» ще не була остаточно переможена й у перших листах із Херсона Яків Пилипович приділяв їй велику увагу, повідомляючи, що спалахи чуми зафіксовані в Кизикермені, Криму, а от у Херсоні, пише він: «Болезнь наша, милостивый государь, кажется, благодаря Бога приходит в совершенное изнеможение, которая по морской команде, около двух недель уже не оказывалась, и с Божьей помощью… скоро вольнонаемных плотников возвратить из карантина и употребить в работу [будет возможно]…»
Ще Ф.О.Клокачов розпорядився не допускати до робіт в адміралтействі вільнонайманих робітників, тому що серед них була найбільша чисельність захворілих: «Чтобы от них казенные люди заразиться не могли… решился… всех вольнонаемных отделить и к работе впредь не посылать…» (25).
Обстановка ускладнювалася ще і тим, сповіщав Яків Пилипович, що крім боротьби з епідемією, Херсон зазнавав труднощів із продовольчим постачанням. «… Купецких судов, — писав Сухотін, — в Херсон последнее время еще ниоткуда в приход нет, потому здесь в некоторых провизиях терпим недостаток» (26).
У наступному листі Сухотін більш докладно описує стан на лютий 1784 року: «9 числа февраля вашему сиятельству [Чернишову] доносил, что по оказавшейся в вольнонаемных плотниках и кузнецах опасной болезни принужден был не посылать оных в работу, отделить в особовый карантин, где находились в оном на 23 число сего марта, ныне же с переменою [погоды] плотники все выпущены и обращены в работу, благодаря Бога, как в них, так и в морских служителях [матросах] с 25 февраля не оказалось [болезни]. Я, милостивый государь, старался наперед окончить до прибылой воды камели, а на одном корабле работа в адмиралтействе производится. Здесь… художников [йдеться про вмілих корабельних майстрів — З.О.] так мало, что не знаю, справятся ли.
…Время здесь стоит весьма холодное и почти всякий день крепкие ветры… 23 февраля 1784 года. Херсон». (27)
Роботи на верфі практично завмерли, Сухотін пише, що тільки на одному кораблі роботи тривають, але в той же час у листах з’являються відомості про відправлення з Херсона торговельного судна в Туреччину: «О сделанном мною плане о посылке судна «Чечерск» с купецким грузом, вашему сиятельству имел честь доносить. Ныне же об нем доношу, что оное некоторыми исправлениями к тому походу приуготовляется. Командиром на оной определил, вновь пожалованного из мичманов лейтенантом из греков, как бывалого и способного к сей комиссии, Карандино; а нанимает оное под товары один купец грек и какой контракт с оным заключу, вашему сиятельству не оставлю прислать копию. Отправится же оное в Константинополь и Смирну…». Кожного листа Сухотін завершував витіюватою фразою:
«Впрочем препоруча в милость и покровительство вашего сиятельства с глубочайшим моим почтением и преданностью навсегда пребываю Вашего сиятельства милостивого государя Всепокорнейший слуга Яков Сухотин. 16 марта 1784 года Херсон» (28).
Таке звернення на початку листа та у кінці його не було виявленням підлесливості, підлабузництва, це була прийнята в той час, у тім суспільстві епістолярна форма. Лист цей свідчить, що крім будівництва кораблів, командуючий Чорноморським флотом займався дипломатичними питаннями, установленням торговельних відносин з Туреччиною.
У наступному листі повідомляється вже про кінець страшної епідемії, про заслуги капітана Ушакова у порятунку команди моряків від «прилипчивой болезни»:
«Сиятельный граф! Милостивый государь!
Вашему сиятельству прежними моими письмами о здешней болезни доносил, что оная хотя имеет слабое действие, однако ж по временам, как в моей команде, так и в прочих частях оказывалась… Благодаря Бога с 25 числа февраля в морской части таковых нет, уповаю на милость Божию по учреждению моему в предохранение от оной попечением и во исполнение частных командиров совсем исчезла.
Особо вашему сиятельству, при сем случае, так до прибытия моего, так и в мою бытность, по справедливости, могу свидетельствовать о господине капитане Ушакове, что он неусыпными своими трудами и старанием в своей команде прежде всех успел прекратить [эпидемию] …Он, господин Ушаков за столь благоразумные учреждения заслуживает Вашего сиятельства особливое благоволение… (29) 15 марта 1784 года Херсон. Яков Сухотин» (30).
Адмірал гідно оцінював заслуги капітана Ф.Ф.Ушакова, свого соратника і друга.
16 березня 1784 р. Сухотін писав про промір та опис річки Дніпро командою моряків капітан-лейтенанта Язикова, у листі згадується, що «река Днепр здесь совсем из подо льда очистилась» (31).