Голодні 1940-і на Херсонщині

Written by adminkordi. Posted in Константы № 12

Галина Проценко
головний спеціаліст відділу інформації та використання
документів державного архіву Херсонської області

Трагічні події голодних 1946-1947 років залишаються маловідомою сторінкою в історії Херсонщини.

Матеріали фондів державного архіву області свідчать, що засуха і неврожай 1946 p., слабкість повоєнних господарств, а головне -цинічна загарбницька політика керівництва СРСР по відношенню до сільгоспвиробника стали причиною тяжкого продовольчого стану нашого регіону.

Валовий збір зернових у порівнянні до 1945 р. зменшився майже на 15, соняшника — на 36, кукурудзи — на 45, картоплі — на 60 відсотків. У більшості колгоспів області врожай становив від 1,6 до 3 центнерів зернових з гектара. Високі податки на колективні господарства важким ярмом лягали на плечі господарств. Перш за все, колгоспи розраховувалися врожаєм за державну зернову позику, отриману під сівбу, та виконували завдання державного замовлення.

Страшні ознаки продовольчої кризи населення Херсонщини відчуло з початком осені. Керівництвом області терміново приймаються жорсткі заходи по економії продовольчих запасів та додаткового забезпечення населення продуктами. Змінюється якість хліба: 40 відсотків у ньому становлять домішки вівса, ячменю, кукурудзи. Обмежується денна норма хліба на працюючого — 200 грамів і 100 грамів — для непрацездатних членів сім’ї. На 1 жовтня 1946 року взято на постачання весь контингент дитячих будинків, будинків для престарілих. Виходячи із запасів продуктів, по області розгортається мережа пунктів харчування для малозабезпечених дітей та школярів. Так, у січні 1947 р. було організовано 506 пунктів харчування, 90 ясел та 22 харчові станції. Допомога надавалася майже 41 тисячі дітей. Для багатьох із них вона була єдиним засобом виживання.

На жаль, багаточисельні постанови обласних, міських та районних виконкомів, райкомів партії з питань постачання продуктами вплинути на ситуацію не могли. Область не мала власних запасів хліба, поставки були мізерними, до того ж постійно відчувалися їх перебої.

З настанням морозів різко збільшилася кількість виснажених людей. З’являються хворі на аліментарну дистрофію — хворобу голоду. Так, у січні 1946 р. у м. Херсоні на заводі ім.Комінтерна захворіли на дистрофію 15 чоловік, на лікуванні від цієї хвороби у лікарні Водників перебували 26 працівників водного транспорту, з них 10 — працівники заводу ім.Комінтерна, 7 — морського порту, 9 — річкового порту.

З листа керівників Бериславського механічного заводу від 18.02.1947:

Бериславський механічний завод у 1946 році річну програму виконав на 146%, завдання на 1947 рік втричі більше від завдання попереднього року. У цей тяжкий продовольчий період завод з грудня 1946 року знято з продовольства. Після клопотання перед Міністерством землеробства УРСР відновлений на гарантійне постачання. За станом на лютий на 156 працюючих отримано тільки 100 продовольчих карток. Картки спецхарчування за грудень, січень, лютий не отоварено. Навіть хлібом по картках завод регулярно не забезпечується. Затримка в середньому сягає 5 днів… Обіцяли щоденну видачу комерційного хліба у кількості 10 кг, але до цього часу немає ні грама… (1)

Взимку Херсонщину вразила масова дистрофія…

Мешканці міст, завдяки карткам, легше переживали продовольчу кризу. Жахливим було становище жителів сільських районів Херсонщини. Через вкрай низьку врожайність колгоспники отримали мізерний розрахунок зернобобовими. За статистикою, із 897 колгоспів, які діяли в 1946 р., у 64 господарствах на 1 трудодень колгоспники отримали по 100 грамів зерна, у 317 — від 101 до 300 грамів, у 327 — від 300 до 500 грамів. Зовсім без зерна на трудодні залишилися трудівники 15 господарств області…

За даними районних відділів охорони здоров’я, що йшли з грифом «таємно», за січень і першу декаду лютого 1947 р. в Голопристанському районі було виявлено 3579 чоловік хворих на дистрофію, у Білозерському — 567, Скадовському — 544, Херсонському сільському — 513. Тільки в цих районах нараховувалося 5203 дистрофіки, з яких померло 83 людини. За повідомленням начальників Бериславського та Херсонського райвідділів міліції у колгоспі «12 років Жовтня» Одрадокам’янської сільської ради Бериславського району лише за період з 10 по 20 лютого 1947 р. від голоду померло 4 чоловіки, розпухли від недоїдання та були направлені до лікарні 25 чоловік у віці від З до 65 років. За вказаний період по Антонівській сільській раді Херсонського району від голоду померло 3 чоловіки.

З доповідної записки начальника обласного відділу охорони здоров’я Рябова від 12.02.1946:

Інформую, іцо… різко збільшилася кількість хворих на аліментарну дистрофію як у міських, так і сільських лікарнях. Стосовно сільських районних лікарень: до цього часу у плановому порядку продуктами харчування вони не постачаються… Прошу вжити термінових заходів щодо надання додаткової продовольчої позики районам, інакше процеси дегенерації і атрофії у хворих на дистрофію стануть незворотніми.(2)

У лютому 1947 р. прийнято постанову керівних органів області про прийняття на постачання хлібом додаткового контингенту сільської місцевості, яка дозволила забезпечити хлібом 26 тисяч робочих, службовців та членів їх сімей. Було налагоджено систему розподілу допомоги колгоспникам у вигляді продовольчої позики під майбутній врожай, але обсяги її були мінімальні.

З доповідної записки секретаря Калан чацького райкому КП/б/У Кудінова від 11.03.1947:

Не зважаючи на колгоспні і шкільні пункти харчування, надану продовольчу позику колгоспникам і трактористам, район знаходиться у надзвичайно скрутному матеріально-економічному стані. На 10 березня 1947 року по району нараховується 907 чоловік безбілковорозпухлих, із яких 851 -колгоспники, 56 — робітники і службовці. Окрім цього, гостро потребують продуктів харчування 2111 чоловік, із яких 1911 -колгоспники.

…Мають місце факти, коли батьки покидають своїх дітей. Так, робітниця Каланчацького маслозаводу Пшенична кинула п ‘ятьох дітей у віці від 1 до 13 років і виїхала з району. Колгоспниця колгоспу «Партизан» с.Каланчак також залишила чотирьох дітей і зникла в невідомому напрямі… Всі покинуті діти підібрані з гострою формою дистрофії та госпіталізовані. В райлікарні також знаходяться на лікуванні гострої дистрофії 58 дітей. Окрім цього, у районі зареєстровано 14 випадків смертей від авітамінозу…(3)

З доповідної записки начальника управління Міністерства внутрішніх справ по Херсонській області Храпка від 10.02.1947:

… Останніми тижнями значно збільшився приток безрідних, виснажених дітей у дитприймальник УМВС. Є випадки, коли дітей приводять до приймальника їх батьки або родичі, та залишають з надією, що діти будуть підібрані.

Дітприймальник УМВС м.Херсона, розрахований на прийом та обробку 50 дітей на добу, фактично перетворився у стаціонарний дитячий будинок з навантаженням від 100 до 160 дітей, що перевищує його можливості у 2-3 рази…(4)

Особливо вразливими були мешканці сільської місцевості, переселені на Херсонщину у повоєнний період з інших регіонів Радянського Союзу. Люди ще не мали свого господарства, інколи — навіть власної садиби.

З листа голови Цюрупинської районної ради народних депутатів Бабенка від 12.03.1947:

За станом на 11 березня 1947 року в районі виявлено хворих на дистрофію 1518 чоловік, виснажених коней, які не приймають участі в роботі, — 660 одиниць. Лікарні району перевантажені через велику кількість дистрофіків. Отримані асигнування і продукти харчування на березень місяць за станом на 10.03.47 використані повністю.

Збільшення дистрофії відсте-жується в сім’ях загиблих воїнів, переселенців, які переселялись в період війни і в даний час ніде не працюють, через недієздатність і багатодітність. Таких у районі нараховується 35-40 відсотків від загальної кількості хворих…(5)

Із записки заступника начальника управління Міністерства Державної безпеки по Херсонській області Марченка від 09.07.1947:

30 травня 1947 року із Комі АРСР до села Старошведського Бериславського району прибули 17 сімей шведів у кількості 62 чоловіки, які працювали до Вітчизняної війни у колгоспі «Шведкомпартія».

Голова колгоспу «Шведкомпартія» Орлов, з відома партійних та радянських органів, відмовив прибувшим шведам у прийомі на роботу до колгоспу, мотивуючи свої дії відсутністю продуктів харчування у господарстві.

Прибувші шведи влаштувалися на роботи у 3-х підсобних господарствах на території Зміївської сільської ради. Через повну відсутність будь-яких запасів продуктів харчування, а отримуваний ними пайок за місцем роботи недостатній, на 1 липня 1947 року серед них зареєстровано 34 хворих на дистрофію, з яких протягом червня померло 9 чоловік.(6)

У неймовірно складних умовах проходила весняна сівба 1947 року. Та внаслідок несприятливих кліматичних умов підсумки сільськогосподарського року знову були незадовільними. Видача зернових на трудодні становила в середньому по області по 40,8 кг на 1 колгоспника, а в південних господарствах регіону — по 7-8 кг. Дистрофія забирала людські життя. Різко збільшилися захворювання на малярію, кір; дітей вражали шлунково-кишкові та захворювання шкіри. У Генічеському районі було зареєстровано спалах сипного тифу. Лікарні були переповнені. Продовжувалися перебої з продовольством. З 1 червня 1947 р. 55,7 тисяч малозабезпечених дітей області отримували одноразове гаряче харчування на розгорнутих пунктах харчування, з них 26 тисяч — школярі, 15,8 -дошкільники, 8,8 — ясельного віку.

31 звіту державної санітарної інспекції Херсонської області за 1947 рік:

…Протягом 1947 року через обласний Будинок малюка пройшло 646 дітей. Діти поступали слабкі, у переважній більшості — з важкою формою дистрофії. Нерідко малюки вмирали через кілька годин після поступання до закладу, в основному — підкинуті діти. Протягом року померло 164 дитини, що складає 25,5%,(7)

З доповідної записки голови облвиконкому Ф.Пасеичеика та секретаря обкому КП/б/У О.Федорова про підсумки 1946-1947 сільськогосподарського року на Херсонщині до Секретаря Центрального Комітету КП(б)У Л.Кагановича, Голови Ради Міністрів УРСР М.Хрущова від 19.11.1947:

…Вже з жовтня 1947 року 198 колгоспів області потребують продовольчої допомоги, при цьому Ті потребують ЗО тисяч чоловік дорослого населения, 28 тисяч — шкільного і дошкільного, б тисяч — ясельного віку. В Ново-Маячківському, Цюрупинському, Каланчацькому, Білозерському, Херсонському (сільському), Іванівському і Каховському районах зареєстровано випадки дистрофії.

За мінімальними розрахунками, виходячи з норми б кг на людину до 1 квітня 1948 року та по 9 кг у період сільгоспробіт, необхідно продовольчої допомоги колгоспам з жовтня 1947 року до липня 1948 року 15399 тонн…(8)

Конфіскаційний характер хлібозаготівель врожаю довів населення краю до зубожіння. Ціною голодного існування трудівників поповнювались «державні засіки».

У той трагічний період 1946-1947 років, коли привид голодної смерті стояв біля кожного херсонця, продовжувалося напружене трудове життя мешканців області. Виконувались і перевиконувались плани сталінської п’ятирічки, відбудовувалося народне господарство. На підприємствах області широко розгорталось соціалістичне змагання та стаханівський рух.

Безумовно, що за перемогами Херсонщини стояла величезна організаторська робота, яку проводив партійний і радянський актив. Блискучі професіонали О.Федоров та Ф.Пасенченко, які на той час очолювали область, добре володіли ситуацією на місцях та прикладали максимум зусиль для надання допомоги населенню. Та чи могли вони розраховувати на повноцінну підтримку з боку центральних органів влади? Чи могли вони змінити державну політику Комуністичної партії та Уряду СРСР, яка перекладала всю тяжкість повоєнних криз на плечі простих громадян? Ні, бо сталінській машині потрібні були тільки перемоги, навіть якщо ціна їм — людські життя.

…Голодні муки Херсонщини продовжувалися до весни 1948 року.

---

ДЖЕРЕЛА

1. Державний архів Херсонської області, ф. Р — 1979, on. 1, спр. 53, арк. 85.
2. Там само, ф. П — 46, оп. 1, спр. 795, арк. 3.
3. Там само, спр.786, арк. 18.
4. Там само, спр.792, арк. 40-41.
5. Там само, ф. Р — 1979, оп. 2, спр. 61, арк. 193.
6. Там само, ф. П — 46, on. 1, спр. 792, арк. 85.
7. Там само, ф. Р — 2294, on. 1, сир. 89, арк. 66.
8. Там само, ф. П — 46, он. 1, спр. 786, арк. 170.