Нарком — гість заводу
Зростав і розвивався завод, ріс і його колектив, вдосконалювали свою майстерність робітники, інженери і техніки. Міцніли партійна, профспілкова й комсомольська організації. До 1934 р. парторганізація молодого підприємства була однією з найбільших у Херсоні й налічувала понад сто комуністів.
Партійна, профспілкова і комсомольська організації виховували робітничий колектив в дусі відданості Батьківщині, інтернаціональної дружби, мобілізували його на виконання виробничих завдань, підвищення якості продукції, на освоєння виробничих процесів.
Основною робітничою заповіддю тих років було соціалістичне змагання і ударництво. Кожен прагнув якнайшвидше освоїти виробництво, випустити більше продукції хорошої якості.
Наприклад, в проекті заводу потужність чотирьох ліній вакуум-апаратів була розрахована на 135 тисяч банок томатної пасти за зміну. В ході соціалістичного змагання колектив цеху довів змінний виробіток до 250 тисяч банок. На той час це був дуже високий результат.
Наркомат харчової промисловості і Головконсерв поздоровили колектив заводу з визначним успіхом, а газета «Пищевая индустрия» опублікувала ряд статей про трудові перемоги херсонських консервників.
На початку жовтня 1934 р. в Херсон приїхав Народний комісар харчової промисловості СРСР Анастас Іванович Мікоян.
Газета «Наддніпрянська правда» повідомляла: «6 жовтня прибув у Херсон Народний комісар харчової промисловості тов. Мікоян, який відвідав місцеві консервні заводи.
На заводі імені Сталіна тов. Мікоян ознайомився з цехами і відзначив, що вони утримуються в чистоті, добре налагоджено роботу лабораторії та їдальні. Тов. Мікоян сказав, що площі лід насадженнями і квітниками треба розширяти.
Тов. Мікоян підтримав рішення Херсонського міськпарткому про занесення обох заводів на Всесоюзну харчову Червону дошку. Тов. Мікоян також відвідав радгосп «Городній велетень»…
Анастас Іванович детально ознайомився із заводом, побував у цехах, на сировинному майданчику, куди овочі доставляли водним шляхом і гужовим транспортом з Цюрупинського, Голопристанського, Каховського, Бериславського та інших районів, потім оглянув лінії первинної обробки і випарну станцію.
В день відвідання заводу А. І. Мікояном на вакуум-апаратах працювали Д. Чернявський, Л. Сидоренко, Л. Гусь. Нарком підійшов до вакуумників, привітався. Зав’язалась невимушена розмова.
Анастас Іванович цікавився буквально всім, задавав питання, жартував, але більше слухав, ніж говорив. Йому розповідали про труднощі пуску технологічних ліній, з ним ділились враженнями про «допомогу» італійських інженерів.
Нарком вислухав, похвалив за те, що освоїли машини і механізми, а з приводу іноземних спеціалістів, усміхнувшись, сказав:
— Ви їх тепер запросіть до себе в гості і скажіть, якщо вони мають потребу в допомозі, то ми її їм подамо, причому безплатно.
Станом заводу, його роботою Анастас Іванович залишився задоволений.
В розмові з керівниками він підкреслив, що необхідно якнайшвидше приступити до випуску томатного соку і добитись, щоб його було достатньо в усіх магазинах, їдальнях, ресторанах, кіосках. Сік дуже корисний і користуватиметься великим попитом, відзначив нарком.
Проходячи по території, Анастас Іванович звернув увагу на те, що вона дуже добре озеленена. Нарком запитав: хто керує озелененням?
Довелось керівникам заводу зізнатись, що головним садоводом працює колишній священик Лащенко. Мікоян розсміявся і тут же попросив познайомити з ним. Після розмови з Лащенком нарком подякував йому і преміював.
Відвідання підприємства Анастасом Івановичем, який стояв біля колиски Херсонського консервного заводу, приймав його «ходаків», не раз зустрічався з його трудівниками, стало в пригоді і для дальшого розвитку виробництва. Незабаром за розпорядженням наркомату на завод почали прибувати молоді інженерно-технічні працівники, кваліфіковані спеціалісти. Серед них були згодом добре відомі трудівники — інженери Н. Головатюк і Л. Смолякова, механіки А. Коган і Л. Ейфіц та інші.
За вказівкою А. І. Мікояна заводу було виділено кошти для будівництва дороги від міста до заводу, кілька автобусів і вантажних машин.