Становище відомчих архівів на Херсонщині початку XX ст. (Макієнко О.А.)

Written by adminkordi. Posted in Наукові записки

Макієнко О.А. (м. Херсон)

(За матеріалами анкетного обстеження таврійської губернської ученої архівної комісії)

У побудові стратегії розвитку архівної галузі України важливу роль має вивчення історичного досвіду архівного будівництва в регіонах. Розвиненість місцевих архівних традицій багато в чому визначила сучасне обличчя регіональних архівних служб. Історико-архівні студії в регіональному вимірі дозволяють виокремити як загальні тенденції, так і локальні особливості розвитку архівної справи на території нашої держави.

Зазвичай у центрі уваги дослідників історії архівної справи в Україні перебували регіони із потужними традиціями культурницької діяльності — Київщина, Полтавщина, Харківщина, Чернігівщина та ін. Архівні студії на Херсонщині через низку об’єктивних і суб’єктивних факторів не набули аналогічного динамізму у своєму розвитку. Свідчення цьому — наявна бібліографія праць з історії архівної справи в нашому регіоні (не більше десятка більш-менш інформативних публікацій) [1-9]. Однією з суттєвих перешкод слід вважати відсутність серйозних джерелознавчих студій, підкріплених наполегливою евристичною роботою, які б мали на меті актуалізувати комплекси історичних джерел, досі ігноровані місцевими дослідниками. У межах даної публікації пропонується спроба використання матеріалів анкетного обстеження Таврійської губернської ученої архівної комісії для розкриття досі мало дослідженої проблеми становища відомчих архівів у регіоні в передреволюційну добу.

На початку XX ст. архівна справа на Херсонщині розвивалася як складова канцелярської практики окремих відомств та установ Російської імперії. Утримувачі архівів, орієнтуючись передусім на задоволення власних інформаційних потреб, вбачали їх головну функцію в забезпеченні зберігання завершених у діловодстві документів. Відсутність уніфікованих підходів у правовому регулюванні архівної справи породжувала справжній сплеск відомчого нормотворення. Відповідно, значною варіативністю відзначалася й організація архівної справи у різних відомствах. Це стосувалося як умов та порядку зберігання архівних документів, так і забезпечення доступу користувачів до ретроспективної інформації. Самовільне знищення непотрібних для відомчого діловодства архівних справ ставало реальною загрозою для національної архівної спадщини.

Наприкінці XIX- на початку XX ст. за ініціативою та активної участі місцевої інтелігенції на теренах Російської імперії оформлюється мережа напівофіційних громадських інституцій, покликаних забезпечити охорону, впорядкування й наукове опрацювання архівних цінностей у регіонах, — губернських учених архівних комісій (ГУАК). На територію сучасної Херсонщини поширювалися сфери відповідальності двох губернських учених архівних комісій — Херсонської і Таврійської. Утім результати їх практичної діяльності виявилися, вочевидь, несумірними.

Херсонська ГУАК, відома в колі спеціалістів передусім через безпрецедентний факт самоліквідації у 1911 р., виявилася найменш успішною серед аналогічних інституцій у губерніях Російської імперії [10, с. 811]. Некомпетентність її членів у архівній справі не лише не дозволила організувати повноцінне вивчення документів місцевих архівів, але й вжити елементарних заходів щодо їх фізичного збереження. Тож сучасні дослідники позбавлені можливості оперувати як первинною інформацією невідворотно втрачених архівних документів, так і вторинною інформацією описів місцевих архівів. Власне становище архівів Херсона й Херсонського повіту в дорадянський період — «біла пляма» в історії архівної справи на Херсонщині. Діаметрально протилежними були досягнення Таврійської ГУАК — першої вченої архівної комісії на території України (1887-1921 рр.). Її зусилля в галузі охорони, збирання, впорядкування й наукового вивчення документальної спадщини на Півдні України загальновідомі й належним чином оцінені в численних дослідженнях [11 с. 758; 12, с. 82-100].

Особливу вагу для дослідника історії архівної справи на Херсонщині мають результати анкетування місцевих установ з метою виявлення стану їх архівів, проведеного у 1916 р. зусиллями Таврійської ГУАК. В Україні подібні обстеження архівів упродовж 1913-1916 рр. здійснили кілька губернських учених архівних комісій Катеринославська, Полтавська, Таврійська та Чернігівська. їх результати дозволили комісіям звернути першорядну увагу на заходи охорони щодо найцінніших у науковому відношенні архівів, яким загрожувала небезпека пошкодження або знищення. Опрацьовані дані анкет було частково опубліковано [13, 14]. Однак первинні матеріали обстежень архівів Катеринославської, Полтавської і Чернігівської губерній виявилися згодом втраченими. Анкетні матеріали ж Таврійської ГУАК збереглися у складі фонду 161 (справи №№2-18) Державного архіву Автономної Республіки Крим у Сімферополі.

Стимулом для організації обстеження архівів Таврійської губернії стали відповідні рекомендації Першого з’їзду представників губернських учених архівних комісій у Петербурзі 6-8 травня 1914 р. [15, с. 72-73]. Уже на засіданні 29 травня 1914 р. Таврійська ГУАК за пропозицією її голови А. Маркевича ухвалила рішення вжити заходів для докладного вивчення стану місцевих архівів [16, с. 321]. їх обстеження мало відбуватися анкетним шляхом — через розсилання спеціальних опитувальних листів, складених за зразком анкет інших архівних комісій. Зразок складеного А. Маркевичем опитувального листа було рекомендовано для тиражування й розсилки в усі установи Таврійської губернії на засіданні комісії 24 квітня 1915 р. [16, с. 335-336; 17, с. 252]. Втім через обставини військового часу до практичної реалізації обстеження вдалося приступити лише навесні 1916 р.

У березні 1916 р. 1500 примірників анкет із супровідними листами голови комісії А. Маркевича було направлено всім місцевим установам Таврійської губернії. Текст анкети містив 27 запитань, які окреслювали напрями діяльності архівів та стану архівної справи в окремих установах. Зокрема, організатори обстеження планували з’ясувати умови розміщення й утримання архіву, його внутрішнє облаштування, кількісні та якісні характеристики документів, способи впорядкування й розміщення архівних справ, наявність і склад довідкового апарату, ступінь збереженості документів установи, порядок утилізації непотрібних справ, а також можливі заходи для раціонального облаштування архіву [18, с. 42-43]. Загалом за своїм змістом анкета Таврійської ГУАК виявилася найбільш подібною до анкет В’ятської, Рязанської і Тульської ГУАК [15, с. 80-81, 84-85, 93-97].

Упродовж квітня — червня 1916 р. більшість бланків анкет у заповненому вигляді повернулися назад до комісії. Ступінь інформативності відповідей респондентів виявився досить різнорідним: докладні описи архівних частин установ в одних анкетах контрастували з яскравими зразками чиновницького формалізму в інших анкетах. Тож в окремих випадках опитувальні листи доводилося повторно направляти адресатам. Отримані дані планувалося доповнити відомостями про стан приватних архівів й опублікувати впродовж 1917 р. [19, с. 370]. Революційні події у Криму завадили успішній реалізації планів комісії, відтак науковому опису архівів Таврійської губернії не судилося побачити світ. Утім наявність первинних матеріалів обстеження архівів Таврійської губернії у Державному архіві Автономної Республіки Крим відкриває перспективи поглиблення сучасних уявлень про організацію архівної справи в регіонах України на початку XX ст.

Вагому частину зібраних Таврійською ГУАК анкет складають анкети місцевих установ Дніпровського й західної частини Мелітопольського повітів, що територіально належать до сучасної Херсонської області. Загалом збереглися 60 анкет по Дніпровському повіту й 12 анкет по західній частині Мелітопольського повіту. Окрім цього, 13 установ представлені офіційними відношеннями з інформацією про відсутність архівів. За відомчою належністю серед адресатів наявних анкет переважають релігійні установи — церкви й монастирі (28) — та виконавчі органи селянського станового самоврядування — волосні правління (17). Відносною повнотою відзначається представництво поштово-телеграфних контор (6). Шість анкет надіслали освітні установи — училищні ради, професійні училища, гімназія. Решта анкет репрезентують архіви місцевих судово-адміністративних (повітовий з’їзд, з’їзд мирових суддів, сирітські суди, волосний суд) й фінансово-кредитних (казначейство, відділення комерційного банку, кредитне товариство) установ, органів місцевого самоврядування (земська та міські управи), управління військового начальника, в’язниці, казенного винного складу тощо.

Поглиблений аналіз змісту наявних анкет засвідчує широку палітру підходів до організації архівної справи в місцевих установах — від фактично взірцевої постановки архівної роботи в канцелярії Дніпровської повітової земської управи до кричущих проявів чиновницької недбалості і безвідповідальності щодо архівних цінностей у деяких волосних правліннях. Утім узагальнення даних обстеження дозволяє виділити низку спільних ознак у становищі відомчих архівів на лівобережній Херсонщині початку XX ст.

Традиційними вадами роботи відомчих архівів залишалися матеріально-технічна й кадрова незабезпеченість. Здебільшого вони розміщувалися в сусідньому з канцелярією приміщенні установи (у шафах, скринях) без підтримання спеціального режиму охорони (відсутні ставні й грати на вікнах, окремий охоронець) й, нерідко, умов пожежної безпеки (у дерев’яних будівлях). У деяких випадках анкетні дані засвідчують відверто злочинне нехтування долею архівних документів з боку керівництва установи. Так, начальник Олешківської в‘язниці доповідав, що «в’язничні» справи й книги «знаходяться в цейхгаузі при в’язниці, де зберігається казенне речове забезпечення для арештантів [20, арк. 80 зв.]. Тож не дивними виглядають факти суттєвих втрат архівних цінностей унаслідок недотримання умов їх зберігання. Зокрема, Збурївський волосний старшина в анкеті відзначав загибель значної частини архіву волосного правління через пожежу в 1890 р. [21, арк. 6 зв.].

Кошториси абсолютної більшості анкетованих установ не передбачали самостійних витрат на утримання архіву й окремої штатної посади архіваріуса. В цих умовах порядкування в архіві було віднесено до обов язків інших посадових осіб (секретарів, інспекторів, діловодів, конторників, писарів, псаломників та ін.), що не могло не позначитися на якості виконуваних архівно-технічних робіт. Про специфічні уявлення окремих керівників щодо сутності архівів та архівної роботи може свідчити заява священика М. Шаркова, настоятеля Успенської церкви у с. Ново-Олександрівці: «Архів — дерев’яна шафа, на утримання якої нічого не витрачається» [22, арк. 9 зв.]. На цьому тлі рідкісним винятком можна вважати Дніпровське повітове земство, яке щорічно призначало грошові кошти на утримання в штаті канцелярії посади архіваріуса (200 крб.) й поточних витрат архівної частини земської управи (50 крб ) [20, арк. 57-57 зв.].

Порівняно молодий вік більшості місцевих установ зумовлював відносно невеликий обсяг документів на архівному зберіганні. Як правило, нижня хронологічна межа архівних справ не опускалася нижче 50-х — 60-х рр. XIX ст., а найдавніші документи, що зберігалися в церковних різницях, були датовані початком XIX ст. (церква Покрови Пресвятої Богородиці в с. Козачі Лагері, церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Князе-Григорівка, церква Святого Миколая в с. Верхній Рогачик) [23, арк. 39 зв.; 24, арк. 56 зв., 76 зв.].

Найбільші за кількістю справ архіви цілком прогнозовано розміщувалися в таких повітових установах, як Дніпровський повітовий з’їзд (кілька десятків тисяч од. зб.), з’їзд мирових суддів Дніпровського повіту, Дніпровське повітове казначейство (близько 5 тис, од. зб. кожен), Дніпровська повітова училищна рада (кілька тисяч од. зб.) [20, арк. 39 зв., 42 зв., 60 зв., 66 зв.]. Це пояснюється передусім збірним характером цих архівів, адже кожен з них окрім власне справ, сформованих у діловодстві зазначених установ, зберігав значні комплекси архівних документів підпорядкованих їм інституцій: архів Дніпровського повітового з’їзду — документацію земських начальників, архів з’їзду мирових суддів Дніпровського повіту — документацію мирових суддів, архів Дніпровського повітового казначейства -документацію податних інспекторів, архів Дніпровської повітової училищної ради — документацію інспекторів народних училищ. Деякі волосні правління (Козачо-Лагерське, Краснянське, Сірогозьке та ін.) також утримували значні комплекси архівних документів (5-10 тис. од. зб.), що надходили на зберігання від різних волосних установ (волосного правління, волосного суду, канцелярії земського начальника) [21, арк. 21-22; 25, арк. 70-71; 26, арк. 73-74]. Переважна ж більшість архівів нараховували не більше однієї — півтори тисячі одиниць зберігання. Втім нерідко через недоліки облікової роботи в архівах реальну кількість справ точно визначити не вдавалося. Так, Юзкуйський волосний старшина визнавав неможливість встановити обсяг архіву волосного правління, оскільки утримувані на горищі справи звалені в купу й перемішані [27, арк. 24 зв.], а Олешківський волосний старшина свідчив про «справ і книг десятки тисяч» за відсутності в архіві елементарного опису [25, арк. 64 зв.]. Окремі установи були змушені оцінювати свої архіви лише орієнтовно, на вагу — у пудах.

Дані анкет засвідчують відсутність або недосконалість обліково-довідкового апарату у відомчих архівах. Його базовий елемент -архівний опис — був присутній далеко не у всіх обстежених архівах. Можна лише будувати здогадки щодо методики й техніки архівного пошуку, що використовували співробітники канцелярії з’їзду мирових суддів Дніпровського повіту, намагаючись розшукати необхідні справи в одному з найбільших повітових архівів без відповідних описів [20, арк. 39]. Наявні ж описи архівних справ не відзначалися єдністю форм та способів відображення даних. Серед найбільш вживаних — канцелярські здаточні описи за окремі роки (для зручності згодом могли зшиватися в книги). Користування архівними документами нерідко ускладнювалося відсутністю загальної нумерації архівних справ та їх в’язок, наявністю неописаних документів.

Високий ступінь відомчої самостійності у розпорядженні архівними документами не сприяв розробці уніфікованих підходів до порядку зберігання архівних цінностей. Справи регулярно знищувалися у відповідності до чинних відомчих інструкцій (передусім у військовому, фінансовому, поштово-телеграфному, освітньому відомствах) без належної наукової експертизи й громадського контролю. Наприклад, службовці кожної поштово-телеграфної контори з дозволу начальника Одеської поштово-телеграфної округи щорічно утилізували від двох до п’яти пудів непотрібних у діловодстві архівних справ [20, арк. 93 зв., 106 зв., 109 зв., 115 зв.]. Віддаленість північних повітів від губернського центру не дозволяла членам Таврійської ГУАК здійснювати постійний моніторинг утилізаційної роботи в архівах місцевих установ.

І, нарешті, анкетне обстеження підтвердило традиційну інертність посадових осіб у визначенні перспектив розвитку архівної справи у межах керованих ними місцевих установ. Частина відповідальних працівників, не розуміючи потреби в проведенні подібного дослідження, проігнорували надіслані анкети, деякі інші — обмежилися формальними відписками про відсутність архівів або архівних документів, які б становили культурно-історичну цінність [20, арк. 44, 47; 21, арк. 19 зв.; 23, арк. 37; 24, арк. 78 зв.; 28, арк. 57 зв.; 29, арк. 48 зв., 56 зв.]. Архіви залишалися найбільш зневаженою частиною в системі відомчого управління, а потреби їх раціонального облаштування не фігурували серед пріоритетів очільників установ. У цьому контексті прикметним видається факт небажання будь-яких змін у постановці архівної справи навіть в установах із найбільш занедбаною архівною частиною [20, арк. 52 зв., 98 зв.; 21, арк. 9 зв.; 25, арк. 65 зв.; 29, арк. 4 зв.]. Однак зміст висловлених пропозицій — професіоналізації архівної галузі, її надійного матеріально-технічного забезпечення, унормування архівної практики — засвідчував об’єктивну необхідність докорінного реформування існуючої у Російській державі початку XX ст. відомчої системи архівних установ.

Таким чином, матеріали анкетного обстеження архівів Таврійської губернії співробітниками місцевої ученої архівної комісії розкривають специфічні риси організації відомчих архівів у регіонах України. Для дослідників розвитку архівної справи на Херсонщині вони становлять унікальне джерело ретроспективної інформації про становище місцевих архівів на початку XX ст. — їх матеріально-технічне й кадрове забезпечення, обсяг, склад й способи зберігання архівних документів, характер та зміст архівно-технічних робіт тощо. Аналіз наявних анкетних даних переконливо доводить неминучість архівної реформи в державі, над розробкою положень якої у другій половині XIX- на початку XX ст. наполегливо працювали визначні представники вітчизняної інтелігенції — М. Калачов, Д. Самоквасов, Д. Багалій, В. Модзалевський та ін. Новий етап архівного будівництва, пов’язаний із запровадженням державної власності на архівні документи, централізацією архівної справи, формуванням системи державних архівних установ та ін., започаткувала доба революційних змагань 1917-1920 рр. Регіональний вимір перебудовчих процесів в архівній галузі у вказаний період ще повинен привернути пильну увагу херсонських дослідників.

Список джерел та літератури:

1. Богдан Т., Дяченко О. З історії архівного будівництва на Херсонщині І І Архіви України. — 1966. — № 6. — С. 3-12.
2. Орлова З.С. Из истории архивного строительства на Херсонщине // Проблемы археологии Северного Причорноморья: Мат-лы юбил. конф. к 100-летию основания Херсон, музея древностей. — Херсон, 1991. — С. 5-7.
3. Сінкевич І.Ю. Херсонська губернська вчена архівна комісія // Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку: Наук. доп. Міжнарод. наук.-метод. конф. (21-24 травня 1997 р.). — Херсон, 1997. — Ч. 1. -С. 103-107.
4. Сінкевич І.Ю. Херсонська губернська вчена архівна комісія: нові знахідки та старі проблеми // Південний архів. Історичні науки: 36. наук. пр. — Херсон. 1999. -Вип. 1.-С. 18-40.
5. Карпова А.В. З історії архівної справи на Херсонщині // Південний архів. Історичні науки: 36. наук. пр. — Херсон, 2001. — Вип. 6. — С. 5-13.
6. ГанченкоД.Л. Архівні установи Херсонщини: ретроспектива діяльності // Константи: альманах соціальних досліджень. — Херсон, 2006. — № 1(12). — С. 19-24.
7. Макієнко О.А. Документальна спадщина установ м. Херсона в реаліях постреволюційної доби (перша половина 1920-х років) // Пам’ятки: археографічний щорічник. — К., 2009. — Т. 10. — С. 77-93.
8. Макієнко О.А. Херсонські архіви й утилізаційна кампанія початку 1920-х років // Наукові записки / Херсонський обласний краєзнавчий музей. — Херсон, 2010. -С. 174-187.
9. Боровик В.Ф. Архівній службі Херсонщини — 90 років // Архіви України. — 2011. -№ 2-3.-С. 69-85.
10. Макієнко О., Симоненко І. Херсонська губернська учена архівна комісія // Українська архівна енциклопедія / Ред. кол.:  І.Б. Матяш (голова), І.Н. Войцехівська, Л.А. Дубровіна та ін. -К., 2008. — С. 810-811.
11. Непомнящий А. Таврійська губернська учена архівна комісія // Українська архівна енциклопедія / Ред. кол.: І.Б. Матяш (голова), І.Н. Войцехівська, Л.А. Дубровіна та ін. — К., 2008. — С. 757-758.
12. Симоненко І.М. Губернські вчені архівні комісії в Україні: історіографічний огляд і бібліографічний покажчик. — К., 2003. — 132 с.
13. Дорошенко Д. Об архивах Екатеринославской губернии (по данным официальной анкеты). — Екатеринослав, 1914. — 11 с.
14. Павловский И.Ф. Описание архивов Полтавской губернии. — Полтава, 1915. -62 с.
15. Труды Первого съезда представителей губернских ученых архивных комиссий и соответствующих им установлений 6-8 мая 1914 года. — СПБ., 1914. — 103 с.
16. Протоколы заседаний Таврической Ученой Архивной Комиссии // Известия ТУАК,- 1914.-№ 51.-С. 280-346.
17. Протоколы заседаний Таврической Ученой Архивной Комиссии // Известия ТУАК. — 1915. — № 52. — С. 234-262.
18. Крымский архив. От столетия к столетию: Сб. док. и материалов. — Симферополь, 2008. — 116 с.
19. Отчет о деятельности Таврической Ученой Архивной Комиссии за 1916-й год // Известия ТУАК. — 1918. -№ 55. — С. 368-376.
20. Держархів АР Крим, ф. 161, on. 1, спр. 4, 118 арк.
21. Там само, спр. 10, 75 арк.
22. Там само, спр. 16, 97 арк.
23. Там само, спр. 13, 69 арк.
24. Там само, спр. 14, 83 арк.
25. Там само, спр. 9, 79 арк.
26. Там само, спр. 11, 74 арк.
27. Там само, спр. 12, 83 арк.
28. Там само, спр. 6, 107 арк.
29. Там само, спр. 15, 70 арк.

Перелік відомчих архівів Херсонщини, що відображені в матеріалах анкетного обстеження Таврійської ГУАК

1. Архів Дніпровського повітового з’їзду [земських начальників], м. Олешки.
2. Архів Дніпровської повітової земської управи, м. Олешки.
3. Архів Олешківської міської управи, м. Олешки Дніпровського повіту.
4. Архів Генічеської міської управи, м. Генічеськ Мелітопольського повіту.
5. Архів Олешківської міщанської управи, м. Олешки Дніпровського повіту.
6. Архів Бехтерського волосного правління, с. Бехтери Дніпровського повіту.
7. Архів Велико-Копанського волосного правління, с. Великі Копані Дніпровського повіту.
8. Архів Збур’ївського волосного правління, с. Нова Збур’ївка Дніпровського повіту.
9. Архів Іванівського волосного правління, с. Іванівка Мелітопольского повіту.
10. Архів Каїрського волосного правління, с. Каїри Дніпровського повіту.
11. Архів Козачо-Лагерського волосного правління, с. Козачі Лагері Дніпровського повіту.
12. Архів Краснянського волосного правління, с. Красне Дніпровського повіту.
13. Архів Лепатиського   волосного правління, с. Велика Лепатиха Мелітопольского повіту.
14. Архів Олешківського волосного правління, м. Олешки Дніпровського повіту.
15. Архів Першо-Костянтинівського волосного правління, с. Першо-Костянтинівка Дніпровського повіту.
16. Архів Покровського волосного правління, с. Покровка Дніпровського повіту.
17. Архів Рогачицького   волосного правління, с. Верхній Рогачик Мелітопольского повіту.
18. Архів Рубанівського волосного правління, с. Рубанівка Мелітопольского повіту.
19. Архів Сірогозького волосного правління, с. Нижні Сірогози Мелітопольского повіту.
20. Архів Чалбаського волосного правління, с. Чалбаси Дніпровського повіту.
21. Архів Чаплинського волосного правління, с. Чаплинка Дніпровського повіту.
22. Архів Юзкуйського волосного правління, с. Юзкуї Мелітопольського повіту.
23. Архів з’їзду мирових судців Дніпровського повіту, м. Олешки Дніпровського повіту.
24. Архів Олешківського сирітського суду, м. Олешки Дніпровського повіту.
25. Архів Генічеського сирітського суду, м. Генічеськ Мелітопольського повіту.
26. Архів Чалбаського волосного суду, с. Чалбаси Дніпровського повіту
27. Архів Олешківської в’язниці, м. Олешки Дніпровського повіту.
28. Архів Управління Дніпровського повітового військового начальника, м. Олешки Дніпровського повіту.
29. Архів Дніпровського повітового казначейства, м. Олешки Дніпровського повіту.
30. Архів Каховського відділення Петроградського міжнародного комерційного банку, м-ко Каховка Дніпровського повіту.
31. Архів Олешківського товариства взаємного кредиту, м. Олешки Дніпровського повіту.
32. Архів Генічеської поштово-телеграфної контори, м. Генічеськ Мелітопольського повіту.
33. Архів Голопристанської поштово-телеграфної контори, с. Гола Пристань Дніпровського повіту.
34. Архів Каховської поштово-телеграфної  контори, м-ко Каховка Дніпровського повіту.
35. Архів Олешківської поштово-телеграфної контори, м. Олешки Дніпровського повіту.
36. Архів Скадовської поштово-телеграфної контори, м-ко Порт Скадовськ Дніпровського повіту.
37. Архів Хорлівської поштово-телеграфної контори, с. Порт Хорли Дніпровського повіту.
38. Архів Каховського казенного винного складу, м-ко Каховка Дніпровського повіту.
39. Архів Дніпровської повітової училищної ради, м. Олешки Дніпровського повіту.
40. Архів Дніпровського повітового відділення Таврійської єпархіальної училищної ради, м. Олешки Дніпровського повіту.
41. Архів Каховського казенного єврейського двохкласного училища, м-ко Каховка Дніпровського повіту.
42. Архів Каховської приватної жіночої гімназії, м-ко Каховка Дніпровського повіту.
43. Архів Лук’янівської нижчої сільськогосподарської школи, с. Лук’янівка Дніпровського повіту.
44. Архів Ново-Маячківського ремісничого училища, с. Нова Маячка Дніпровського повіту.
45. Архів Корсунського чоловічого Богородичного монастиря, с. Корсунка Дніпровського повіту
46. Архів Олешківського жіночого Свято-Успенського монастиря, м. Олешки Дніпровського повіту.
47. Архів Свято-Троїцької церкви, с. Любимівка Дніпровського повіту.
48. Архів Свято-Троїцької церкви, с. Ново-Троїцьке Дніпровського повіту.
49. Архів церкви Архангела Михаїла, с. Карга Дніпровського повіту.
50. Архів церкви Архангела Михаїла, с. Мала Лепатиха Мелітопольського повіту.
51. Архів церкви Архангела Михаїла, с. Ново-Репіївка Дніпровського повіту.
52. Архів церкви Вознесіння Христового, с. Рождественське Дніпровського повіту.
53. Архів церкви Казанської ікони Божої Матері, с. Брилівка Дніпровського повіту.
54. Архів церкви Казанської ікони Божої Матері, с. Миколаївка Дніпровського повіту.
55. Архів церкви Казанської ікони Божої Матері, с. Прогної Дніпровського повіту
56. Архів церкви Покрови Пресвятої Богородиці, с. Козачі Лагері Дніпровського повіту.
57. Архів церкви Покрови Пресвятої Богородиці, с. Олексіївка Дніпровського повіту.
58. Архів церкви Преображення Господнього, с. Каїри Дніпровського повіту.
59. Архів церкви Преображення Господнього, с. Преображенка Дніпровського повіту.
60. Архів церкви Преображення Господнього, с. Шотівка Мелітопольського повіту.
61. Архів церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Князе-Григорівка Дніпровського повіту.
62. Архів церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Ново-Покровка Дніпровського повіту.
63. Архів церкви Святих Козьми і Даміана, с. Григорівка Дніпровського повіту.
64. Архів церкви Святого Георгія, с. Малі Копані Дніпровського повіту.
65. Архів церкви Святого Іллі, с. Біло церківка Дніпровського повіту.
66. Архів церкви Святого Миколая, с. Верхній Рогачик Мелітопольського повіту.
67. Архів церкви Святого Миколая, с. Ново-Благовіщенка Дніпровського повіту
68. Архів церкви Святого Миколая, с. Ново-Олександрівка Дніпровського повіту.
69. Архів церкви Успіння Пресвятої Богородиці, с. Воскресенка Дніпровського повіту.
70. Архів церкви Успіння Пресвятої Богородиці, с. Іванівка Дніпровського повіту.
71. Архів церкви Успіння Пресвятої Богородиці, с. Нова Збур’ївка Дніпровського повіту.
72. Архів церкви Успіння Пресвятої Богородиці, с. Ново-Олександрівка Дніпровського повіту.