На хвилях революційних змін (Мартинова Г.Г.)
Мартинова Г.Г (м. Херсон)
До 100-річчя Української революції у літературному відділі побудована стаціонарна виставка «Revolюція.ua».
Виставка знайомить з відомими особистостями, що були причетні до історії українського національного відродження в Херсоні, починаючи з кінця XIX століття. Висвітлюється культурно-просвітницьке життя Херсонщини періоду 1917-1921 років та закінчується долями творців української державності.
Над художнім оформленням виставки працював заслужений художник України А. В. Грязнов. За задумкою художника відвідувачу пропонується переступити уявний часовий портал між минулим та майбутнім, а саме старі двері з херсонського будинку і побачити, чим жило наше місто 100 років тому.
Доторкнутися до буремних часів Української революції допомогли революційні листівки, газети, заклики та гасла, збільшені листівки з видами вулиць Херсона, заповнених численними маніфестантами. Відтворена тумба для об’яв, а також показані духові музичні інструменти, на яких грали військові оркестри та створювали херсонцям святковий оптимістичний настрій.
У Херсоні над відродженням нації активно працювали представники української громади. Ідея національного, а згодом і політичного відродження, стала справою всього життя для Андрія Грабенка (Конощенка), Софії та Олександра Русових, Дніпрової Чайки (Л. Василевської), Ф. Василевського, В. Кедровського, Миколи Чернявського.
У виставковій залі відвідувач опиняється в гостях у члена старої української громади і бачить, як все починалося. Створили затишну атмосферу минулого відтворені хатні інтер’єри діяча херсонської громади. Ці речі, як і меморіальний стіл Миколи Чернявського, світильник-каганець, столик з мармуровою стільницею Андрія Грабенка-Конощенка, стали окрасою виставки.
На виставці можна дізнатися, завдяки яким людям стала можливою Українська революція, якими справами займалися члени української громади у нашому місті. Адже не всім відомо, що у 1885 році в Херсоні Софією Русовою з допомогою Людмили Василевської (Дніпрової Чайки), було організовано перший український дитячий садочок, де лунали українська пісня, українське слово та «панувала дисципліна розумної ласки». Дніпровою Чайкою написано лібрето першої української опери «Коза-Дереза» і поставлено дитячими силами. А ще українською громадою у 1886 році в Херсоні видано збірник драматичних творів І. Карпенка-Карого. Підготовлено до друку та видано український альманах «Степ».
Із фотокарток, представлених на виставці, цікавими є аматорські знімки, передані до музею правнучкою Дніпрової Чайки Ольгою Григорівною Дроб’язко. Вони повертають відвідувачів до старого Херсона на тиху вулицю Гімназичну біля Дніпра та знайомлять їх з великою дружною родиною Василевських.
У середині 1990-их років в одній із херсонських сімей музейниками було виявлено фотокартку студентів-випускників та викладачів Херсонського інституту народної освіти ім. Н. Крупської, серед яких був і М. Ф. Чернявський. Найвірогідніше це був останній знімок у його викладацькій діяльності, так як датується він 1926 роком. Під час побудови виставки співробітники музею звернули увагу, що на світлині серед викладацького складу знаходиться фото Сергія Івановича Шульгіна. Ця знахідка стала приємною несподіванкою, адже до цього часу ні в яких джерелах світлини Шульгіна не було виявлено. Сергій Шульгін брав участь у заснуванні першої масової легальної української організації на Херсонщині — товариства «Українська Хата». Був активним діячем українського руху на Херсонщині. Тож ця фотокартка зайняла чільне місце на виставці.
Дещо раніше співробітниками літературного відділу в архіві Херсонського бюро технічної інвентаризації було виявлено цікавий документ, який також представлений на виставці. Зокрема заповіт Миколи Чернявського, складений ним у 1928 році. Мовби передчуваючи свої арешти та трагічну загибель, письменник зазначає: «Домобудівлю в повному її складі, що знаходиться в місті Херсоні, на Військовому форштадті по колишній Базарній, тепер Перекопській, та Овражному провулку, записану по окладних книгах під ч.7, що її денаціоналізовано на моє ім’я; всі літературні твори, писані українською та іншими мовами, а також все взагалі моє майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, заповідаю моїй дружині Софії Василівні Чернявській».
Діяльність першого легального українського товариства «Українська хата», реорганізованого у 1918 році у товариство «Просвіта», в основному представлено копіями документів з державного архіву Херсонської області. Але родзинкою серед матеріалів цього періоду стали музейні раритетні видання, видрукувані у херсонському видавництві «Українська книгарня» в 1918 році. Це «Святе Євангеліє», в перекладі на українську мову, «Байки Леоніда Глібова» та «Кобзар» Тараса Шевченка. Хто займався перекладом на українську мову «Святого Євангеліє» — достеменно невідомо. Можна припустити, що це були А. Грабенко та М. Чернявський.
Зовсім короткий період, лише з кінця 1918 по 1921 рік, діяв у Херсоні Український національний театр ім. Т. Шевченка. На виставці представлені особисті речі відомого українського актора, ініціатора створення цього театру Юрія Шумського. Це його візитка — елемент костюму та попільниця. Доповнює тему інший театральний реквізит з музейного фонду.
Завдяки тісній співпраці музейних співробітників з херсонськими колекціонерами, зокрема Сергієм Макаровим, даний розділ на виставці поповнився рідкісною фотокарткою акторів та керівників Херсонського національного театру, серед яких Юрій Шумський та Оксана Петрусенко.
Завершує виставку комплекс матеріалів, які розповідають про те, як склалася доля людей, що поклали своє життя задля того, щоб Україна стала незалежною.
На початку 1990-х років співробітниками Служби Безпеки України в обласний архів та частково до фондів нашого музею були передані оригінали листів, фото та документів, пов’язаних з трагічною долею М.Ф. Чернявського. Завдяки цьому ми маємо останню його світлину розміром 3×4, зроблену перед розстрілом в херсонській тюрмі. Доповнюють тему архівні документи, що підтверджують факти розстрілу борців за незалежність — М. Чернявського, І. Челюка, С. Шульгіна.
З початку відкриття літературного відділу музейниками були налагоджені стосунки з науковцями української діаспори. У 1993 році з Іллінойського університету на ім’я тодішньої завідуючої відділом Олени Марущак прийшло запрошення взяти участь у щорічній українознавчій конференції. Там вона й познайомилася з американським науковцем, публіцистом Любов’ю Дражевською. Вона відкрила для нас ще одне незнане ім’я херсонця, представника молодого покоління української громади — Володимира Кедровського. Згодом на адресу музею надійшов справжній скарб для музейників та науковців — книга спогадів Володимира Кедровського «Обриси минулого. Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року». Нью-Йорк, вид. «Свобода», 1966. Завдяки Л. Дражевській музейники зв’язалися і з удовою видатного діяча української новітньої історії Катериною Кедровською, що жила в той час у штаті Нью-Джерсі (США). Вона переслала музею оригінали фотографій свого чоловіка в різні періоди його життя. Найбільш цікаві з них представлені на виставці.
Виставка «Revolюція.ua» підтверджує істину про те, що Україна як самостійна держава утворилася ще 100 років тому. І звичайно ж допомагає відвідувачам дізнатися більше про тих людей, які стояли у витоків творення української державності саме у нашому місті. Вона відкриває сучасній молоді цікаві сторінки з громадського та особистого життя відомих українців — Дніпрової Чайки, Ф. Василевського, Миколи Чернявського, Володимира Кедровського Олександра та Софії Русових. Сприяє вихованню патріотизму та інтересу підростаючого покоління до історії своєї держави та рідного міста.