Про Гордй’вну
Нелегкими виявились повоєнні роки як для дорослих, так і для дітей, що власне і дитинства свого були позбавлені, а з ним і мрій та рожевих бажань. Ніні (сьогодні це Ніна Гордіївна Середа) довелось після 5-го класу йти, як то кажуть, на свої хліби. Там де народилася, у селі Крутий Яр Білозерського району, стала допомагати годувати тих, хто під жагучим сонцем працював у полі та на колгоспних городах — розвозила обіди. Про освіту, романтичну кар’єру якось не мріялось. Тому, ставши вже заміжньою (одружилась зі своїм односельцем Володимиром), переїхавши до обласного центру, міркувала не довго. Пішла працювати нянечкою до поліклініки УВС. Так промайнуло 14 років. За цей час з’явилися син та дочка. А вже з 1970 року до цього дня працює в областній дитячій лікарні.
Зараз відділення, до якого тоді прийшла, називається інфекційно-боксованим і пацієнти його — малюки до одного року. Можете собі уявити, якою тут є робота сестри-господарки. Щодня 150-170, а після вихідних і всі 300 кілограмів білизни треба зібрати, відправити на пральню і отримати чисту. А ще, щодня ж, мають медики одягати свіжі понапрасовані руками Гор-діївни (як кличуть її усі) халата. А крім цього, доводиться і керувати, адже 12 нянечок і 3 буфетниці повинні працювати чітко і за роботу кожної з них Гор-діївна, сестра-господарка, відповідає. Можливо тому і вважають її вимогливою. Та не тільки до інших, підлеглих, а, в першу чергу, до себе самої…
Працює собі людина, жінка, мати, бабуся. Чи задоволена своїм життям? Напевне однозначно не скажеш, бо по-різному бувало. Та хіба сперечатимешся з долею, краще, як вважає, сприймати її правильно. Роботу свою любить і пишається тим, що знаходиться на своєму місці. Про те говорили мені і колеги її, 1 ті, під чиїм керівництвом працює. З теперішньою завідуючою відділенням Єфросинією Дмитрівною Нелепенко разом вже майже 20 років! А свято медичного працівника безперечно вважає і своїм, адже без лікарні, а отже і без медицини, себе не уявляє. То і є, мабуть, складовою щастя, яке всі бачать по-своєму…