Нарощуючи потужність до проектної (Закiнчення)
На початку 1940 р. на адресу колективу заводу надійшла радісна звістка. Народний комісаріат харчової промисловості Г.РСР і ЦК профспілки працівників консервної промисловості у своїй телеграмі повідомляли: «Рішенням жюрі вашому заводу за підмінну роботу в 1939 р. присуджується перехідний Червоний прапор. Поздоровляємо колектив працівників. Сподіваємось, що прапор ви завоюєте і в першому півріччі 1940 р.».
На заводі відбувся багатолюдний мітинг. Консервники одностайно заявили, що працюватимуть ще краще, що річний план — 67 800 тисяч банок — виконають до 5 грудня, вироблять понад річне завдання 220 тисяч банок консервів.
Зростав завод. Росли й люди…
«Справжніми ватажками мас стали комуністи, — писав секретар партбюро заводу Костянтин Терехов у своїй статті, надрукованій в газеті «Наддніпрянська правда» 17 листопада 1940 р,— Вони завжди в авангарді більшовицької боротьби за виконання й перевиконання виробничих завдань, поставлених перед нашим колективом.
Парторганізація виховала багато чудових більшовиків-патріотів. Колектив, наприклад, пишається таким комуністом, як Дмитро Архипович Чернявський, який одним з перших херсонських консервників нагороджений орденом «Знак Пошани». Заслуженим авторитетом користується і член партії А. Л. Тишков. Від рядового вакуумника до начальника зміни томатного цеху виріс комуніст Петро Андрійович Смолянець».
Далі в статті розповідалося, що комуністи тт. Губін, Аркадьєв, Ігнатенко, Рєзник та багато інших стали ватажками своїх колективів, ведуть їх за собою.
В 1940 р. в розпал овочевого сезону, коли дорогою була кожна хвилина, на перевалках нагромадилось багато овочів. Ящиками було забито весь сировинний майданчик. Робітники не встигали розвантажувати баржі, а тим більше своєчасно повертати тару на плантації. Це загрожувало простоями.
Тоді начальник зміни П. А. Смолянець почав сам вантажити тару на баржу. Його підтримали комуніст депутат обласної Ради депутатів трудящих К. П. Плахова і стахановка Л. Т. Петренко. Включились в роботу й інші робітники та службовці. За дві години вони завантажили тарою п’ятдесяттонну баржу.
Багато хороших справ було на той час і на рахунку комуністів консервного цеху. Вони особистим прикладом запалювали робітників на трудові успіхи, на розв’язання найскладніших і найвідповідальніших завдань. Цех завжди перевиконував норми, давав високоякісну продукцію.
Змістовним і повнокровним було життя трудівників Херсонського консервного заводу. Молодь під керівництвом комсомольської організації не тільки добре працювала, а й із захопленням займалась спортом, брала активну участь в художній самодіяльності, ходила в туристські походи і на екскурсії…
В заводському хорі, що налічував понад 50 чоловік, були талановиті солісти І. Білаш, Н. Харченко, Г. Колесникова. В репертуарі хору російські й українські радянські й народні пісні — «Орленок», «Тачанка», «Реве та стогне», «Стоїть гора…», «Ой, не світи, місяченьку», «Ой, під вишнею», «Сусідко» та інші.
Часто перед робітниками виступав драматичний колектив, и репертуарі якого була, наприклад, опера «Наталка Полтавка». Роль Возного в ній виконував Андрій Макарович Семенець, а Наталки — дочка секретаря будівкому Тетяна Рождественська, Петра — художник будови Володимир Сливаченко. Опера шила з великим успіхом.
Улюбленцями заводських глядачів були акробати. Вони часто виступали прямо в цехах в обідню перерву або ввечері, після робочого дня.
Спортсмени з консервного не раз успішно виступали на міських змаганнях, брали участь в обласних спартакіадах (Херсон належав тоді до Одеської області). Серед них були бігуни на довгі й короткі дистанції, стрибуни, спортсмени по метанню диску і ядра, волейболісти.
Немало призових місць завоювали херсонські консервники на легкоатлетичній спартакіаді харчовиків, що проходила в Москві. Та особливо великий успіх фізкультурному колективу принесли ковзанярі: лікар Н. Ломакова, слюсарі В. Крестьяников та Г. Самолін, токар Г. Левченко. Посланці півдня України здобули перемогу на всесоюзних змаганнях з ковзанярського спорту в Ленінграді і зайняли перші місця. Такого ж успіху добились стрільці заводу Я. Синицин, Г. Шишкін, І. Тягниверенко.
До стрілецького спорту в молоді був особливий потяг. На підприємстві добре працювала організація Тсоавіахіму. Комсомольці і молодь вивчали протигаз, стрілецьку зброю.
Заводський тир вважався кращим у місті, в ньому проводили змагання і тренування, здавали норми на «Ворошиловського стрільця».
Члени Тсоавіахіму провели агітаційний автопробіг Херсон — Одеса — Херсон, основна мета якого була виражена в напису на транспаранті головної машини: «Вступайте в Тсоавіахім! Готуйтесь до захисту Батьківщини!»
Пробіг пройшов успішно. Усі його учасники на відмінно склали норми на значок «Готовий до ППХО».
Активну участь брали заводські комсомольці, особливо компресорниця А. Куча, слюсар М. Івашин і електрик Г. Малахов, в роботі міської планерної станції, літали на безмоторних машинах.
Комсомольці заводу шефствували над одним з севастопольських підрозділів Чорноморського флоту, часто гостювали у моряків, брали участь у зльотах відмінників бойової і політичної підготовки, були присутніми на оглядах художньої самодіяльності. Багато заводських хлопців проходили службу на флоті.
Моряки-чорноморці підшефного підрозділу в свою чергу часто приїжджали на завод.
Партійна і профспілкова організації велику увагу приділяли поліпшенню побутових умов робітників, організації їх дозвілля. Передовики виробництва одержували путівки на курорти Криму і Кавказу. Старші діти відпочивали влітку в піонерському таборі. На лівому березі Дніпра, в плавнях, робітники своїми силами спорудили одноденний будинок відпочинку, обладнали пляж. Тут щороку відпочивало понад 800 чоловік.
Якщо роки другої п’ятирічки характерні дальшим розширенням заводу і деякою стабілізацією обсягу виробництва, то в третій п’ятирічці окремі цехи було реконструйовано й устатковано новою технікою. Розширено асортимент; значно зріс випуск консервів.
В 1940, передвоєнному, році завод досяг проектної потужності: він випустив 70 400 тисяч банок консервів. Розпочавши виробництво шести видів продукції, виробив понад ЗО, в тому числі м’ясні і м’ясо-рослинні, закусочні консерви, томат-пюре, томат-пасту, ікру кабачкову і баклажанну, фаршировані баклажани, перець, консервовані фрукти тощо.
Життя підприємства і його трудового колективу з кожним роком кращало, ставало змістовнішим і цікавішим. А на заході уже згущувались хмари воєнної грози.