Під шелест стягів малинових
Скільки в тих краях битв відгриміло,
Скільки народу полягло — ні злічити, ні згадати.
Орли, яструби й круки — одні про те відали…
Генрик Сенкевич
Після розпаду Золотої Орди в степах Північного Причорномор’я на короткий час стало затишшя. Спочатку новоутворене Кримське ханство прагнуло лише спокою. Виснажені тривалим міжусобними війнами, татари не бачили іншого ідеалу щасливого життя, крім мирного скотарства.
Та невдовзі ситуація змінилася. 1478 року Кримом та підвладними йому землями заволоділа Османська імперія. Хан Менглі-Гірей І визнав себе васалом турецького султана. У пониззі Дніпра, наче гриби, росли фортеці турків-османів: у 1484 році — Газі-кермен,у 1491 році— Тягин, у 1492— 1506 роках — Іслам-кермен. Ці укріплення стали базою для кривавих набігів татар на землі Великого Князівства Литовського та Великого Князівства Московського, до яких їх спонукали турки, що постійно потребували великої кількості рабів. Великий Степ перетворився на Дике Поле…
У Вільно та Москві зазвичай не переймалися проблемами південних кордонів. Але все ж сила, здатна протистояти ісламській агресії, знайшлась. Нею стали нащадки бродників, хрещених половців та чорних клобуків, а також княжих дружинників, об’єднані спільною назвою — козаки. Сам термін «козак» тюркською мовою означає «лицар», «охоронець кордону».
Незабаром козаки вже не тільки давали відсіч наскокам татар на прикордоння, але й завдавали ударів у відповідь. У 1492 році козацький загін з Києва й Черкаська захопив на Дніпрі біля Тягина корабель, що належав самому хану Менглі-Гірею. Згодом, скориставшись громадянською війною, що вибухнула в Османській імперії між султаном Баязидом-Велі та його братом Коркуд-ханом, козаки зненацька заволоділи фортецею Газі-кермен. 1523 року під проводом Кшиштофа Кмітича та Семена Полозовича вони стримували тут татарську орду, не дозволяючи їй переправитися через Дніпро для чергового набігу.
Тож криваве протистояння хреста і півмісяця у Північному Причорномор’ї набирало нових обертів…