Советизация краеведения
Даже если бы Сильванский чудом не подвергся «чистке» в Херсоне, то с каждым прожитым днем жизнь в родном городе становилась бы для него все большим кошмаром. Ведь местная власть решила покуситься и на ту область его деятельности, без которой он не мыслил себя, — исследования по истории и культуре Херсона. 20 апреля 1930 года «Наддніпрянська правда» опубликовала статью председателя спешно созданного в то время Краеведческого Общества А.Костюченко «Завдання краєзнавчої роботи на Херсонщині». Фактически, то был настоящий манифест власти, провозглашавший ее намерения в деле сохранения, изучения и популяризации исторического наследия нашего края. Статью Костюченко нельзя читать без содрогания.
Шарж А.Е. Крученых на батальонного командира Модлинского Генерал-Адьютанта Корнилова полка Сергея Дмитриевича Тахчогло, проживавшего по Греческой улице в собственном доме. 1909 г. По сведению И.Д.Ратнера, в 1905 г. он расстреливал «черную сотню». Из фондов ХОКМ.
Согласно ей, «питання краєзнавчої роботи на Херсонщині є одне із найважливіших завдань радянської суспільносте», потому что «Херсон і Херсонщина занадто багаті на історичні матеріяли (революційні і передреволюційні), а також на фльору, фавну, геологію і етнографію», однако, оказывается, несмотря на выдающиеся достижения в изучении истории и культуры нашего края, полученные благодаря неутомимой деятельности всемирно известного ученого В.И.Гошкевича и целого ряда других талантливых херсонских подвижников на протяжении последней четверти XVIII — первой трети XX веков, — «цю досить велику роботу в значній мірі не лише не почато, а навіть і не вивчено як слід, вона ще не захопила широкі кола трудящих». А чтобы решить эту проблему, Костюченко предложил — от имени Херсонского Краеведческого Общества — «залучити до Товариства та до краєзнавчої роботи широкі маси робітників, селян і трудової інтелігенції». Причем не как-нибудь, а с помощью «особистого листування та постановки доповідей на зборах профспілок і по підприємствах, виділяючи доповідачів із складу членів Краєзнавчого Товариства».
Трудно представить, как Сильванский вписался бы в такую примитивную и безнадежную концепцию со своим «Старым Херсоном» и другими исследованиями, явно не совпадавшими ни по духу, ни по направленности с представлениями советской власти о развитии краеведения в Херсоне и нашем регионе вообще. Впрочем, Костюченко предлагал эффективный, с его точки зрения, путь: «Наявність надзвичайно солідного кадру працівників різних державних і кооперативних організацій і підприємств Херсону висуває перед Товариством питання — зацікавити і притягти цих працівників до краєзнавчої роботи. Таких працівників є чимало на іхтеологічній станції, в природничім, історічно-архіологічнім, педагогічнім музеях і музеї інтенсивних культур, у ВУСОР’і, Центральній бібліотеці, Окрархівуправі, ХІНО, Сільгоспінституті та ін.».
Озвученный с помощью Костюченко манифест советской власти по решению проблем херсонского краеведения предполагал, что этим самым краеведением — чем дальше, тем больше — будут заниматься не какие-то там одиночки в роде «бывших» Гошкевича, Сильванского и других, а сознательные массы. Более того, дело будет поставлено на поток: «Щоб розгорнути роботу в окрузі та втягти широкі маси радянської суспільності і, зокрема, абітурієнтів Херсонських ВИШ’ів, до краєзнавчої роботи, правління Товариства вирішило організувати сітку кореспондентів для збирання краєзнавчого матеріалу, охорони його і транспортування. Товариство також ухвалило утворити в Херсоні кабінет вивчання Херсонщини. Для збирання фольклорного матеріалу визнано за потрібне притягти вчительство та учнів шкіл. Влітку буде почато масове фотографування цінних об’єктів краєзнавства, а також будуть видані фото-листівки. Усю краєзнавчу літературу в Херсоні буде сконцентровано в Центральній бібліотеці».
Кроме того, в своей статье Костюченко обратился ко всем организациям и учреждениям, а также к отдельным людям, имеющим «роботи краєзнавчого характеру», просто «віддати їх в розпорядження Товариства». В дальнейшем «Наддніпрянська правда» не приводила примеров передачи материалов краеведческого характера этому Обществу, а потому неизвестно, как были реализованы безумные инициативы его председателя.
Обещая «розгорнути широку роботу» по изучению «фльори Херсонщини, фавни, геологи, промисловості, колгоспруху, фольклори і пам’яток культури», Костюченко сообщил, что возглавляемое им Общество «починає готувати матеріяли для видання довідника Херсонщини і друкованого органу «Краєзнавство Херсонщини»».
Вероятно, на тот момент изучение и пропаганда краеведения еще не были таким угрожающе обязательным делом, как, например, заготовка мяса, возводившаяся в ранг наивысших политических приоритетов власти, а потому Костюченко, как бы извиняясь, застенчиво напомнил общественности, что «членські внески до Товариства значно зменшені: вступний внесок — 20 коп., членські — 1 крб. 20 коп. на рік, замість 6 крб., як це було дотепер». Подумал председатель Общества и о безработных членах профсоюзов, красноармейцах и студентах, которые должны были платить «лише вступний внесок».
Конец статьи-манифеста Костюченко, естественно, выражал волю и надежды партии: «Сподіваємося, що краєзнавча робота на Херсонщині, під проводом партійних і радянських організацій, при активній участі геологів, ботаників, зоологів, економістів і істориків, набере певної ваги».
Таковы были перспективы…